Читать «Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі» онлайн - страница 11

Коли знаєш, що вимірювати і як вимірювати, то складний довколишній світ стає менш складним. Якщо навчитеся правильно аналізувати інформацію, то будете в змозі розгадувати таємниці й головоломки, котрі в інакшому разі розгадати було б неможливо. Бо ніщо так добре не знімає шари плутанини й протиріч, як величезна сила цифр.

Отже, мета цієї книжки полягає в дослідженні прихованого боку… усього сущого. Часом це може виявитися болісним і гнітючим заняттям. Інколи може виникнути таке відчуття, що ми вдивляємось у світ крізь малесеньку шпаринку або ж витріщаємося в криве дзеркало в кімнаті сміху, але основна думка полягає в тому, щоб споглядати численні й різноманітні варіанти розвитку подій і досліджувати їх так, як це рідко робилося в минулому. Певною мірою така концепція книжки видається химерною. Більшість книжок пропонують якусь одну тему, стисло висловлену в двох-трьох реченнях, а потім повністю цю тему розкривають: наприклад, історія солі; крихкість демократії; правильне і хибне використання пунктуації. Ця ж книжка не має в собі такої наскрізної теми. Ми все ж таки розмірковували близько шести хвилин про те, щоб написати книжку, яка оберталася б довкола єдиної теми — теорії та практики прикладної мікроекономіки (агов, охочі!), але натомість зробили вибір на користь принципу такого собі «пошуку скарбів». І справді, такий підхід зумовлює застосування найкращих інструментів, які тільки може запропонувати економіка, але він також дозволяє нам відслідковувати всі ті химерні специфічні випадки, які нам будуть траплятись. Отже, ми самі вигадали галузь нашого дослідження, і називається вона — «Фрікономіка». Ті історії, які розповідаються в цій книжці, не входять до курсу вступу до економіки, але ця ситуація може змінитися. Оскільки наука економіка являє собою, головним чином, набір інструментів — на відміну від предмета дослідження — то жоден предмет, хоч яким ексцентричним він видавався б, не має залишатися поза її межами.

Не варто забувати, що Адам Сміт, засновник теорії класичної економіки, був передусім філософом. Він прагнув бути моралістом і, намагаючись ним стати, став натомість економістом. Коли 1759 року він опублікував свій твір «Теорія моральних почуттів», капіталізм тільки-но починався. Бурхливі всеосяжні зміни, спричинені цією новою суспільною силою, зачарували Сміта, але його зацікавили не лише голі цифри. Його зацікавив вплив капіталізму на людину, зацікавив той факт, що економічні сили ґрунтовно змінювали те, як людина думала й поводилася в конкретній ситуації. Що змушувало одну людину шахраювати й красти, тоді як інша й думки про це не припускала? Яким чином, здавалося б, невимушений вчинок однієї людини — хороший чи поганий — міг у подальшому вплинути на велику кількість людей? У добу Адама Сміта причинно-наслідкові зв’язки страшенно пожвавилися й стали значно виразнішими; стимули зросли вдесятеро. Сила й разючі наслідки цих змін були для тогочасних громадян так само приголомшливими, як і сила й разючі наслідки сучасного життя — для громадян сьогодення.