Читать «Феномен ноосфери (на украинском языке)» онлайн

Бережной Василий Павлович

Феномен ноосфери (на украинском языке)

Василь Бережний

Феномен ноосфери

Вiдкласти старт? Такого ще не було жодного разу протягом їхньої тривалої галактичної експедицiї!

Сот явно нервував. Мiшки для нiг то набухали, то зморщувались, i його тiло то здiймалося вгору, то опускалося майже до самiсiнької пiдлоги. Велике переднє око випромiнювало невдоволення.

- Та ти усвiдомлюєш, чого вимагаєш?

- Я не вимагаю, а прошу. - Юний Рей затягнув плiвкою око, певне, щоб не бачити, як гнiвається старий мудрий Сот.

- Тобi вiдомо, що ми закiнчили свою програму дослiдження Землi?

- Так.

- Знаєш, що люди вже перекидають мiст сюди, на Мiсяць?

- Знаю.

- А про те, що контакти з ними перенесено на майбутнє - не забув?

- Нi.

- То чому ж ти наперекiр логiцi домагаєшся вiдстрочки старту?

Реєвi здалося, що в голосi старого вченого з'явилися м'якшi iнтонацiї.

- Я прошу тiльки сiм земних годин, - лагiдно промовив, схилившись трохи вперед, - тiльки сiм.

- Чому сiм?

- Поясню. Мiй об'єкт уночi залишається просто неба, i - чи спить, чи не спить - мозок його витворює такi химернi образи, таку мозаїку зримих, кольорових абстракцiй, що, коли я побачив їх на екранi, моє тiло вiд напруги естетичних емоцiй набрало форми iдеальної кулi. Я хочу зафiксувати одну його нiч - це п'ять годин. Плюс двi години польоту на Землю й назад.

- Я завжди був проти того, щоб до складу експедицiї включати митцiв, кинув Сот, полинувши понад пiдлогою кабiни. - Далекi вiд розумiння дисциплiни, цiлеспрямованостi...

Уже те, що вiн почав рiвномiрно рухатись, викликало в Рея надiю, i молодий митець розпочав обережний натиск:

- Якби мудрий Сот знав, який мозок у того токiйця! Виняткового обдаровання людина. Його композицiї вражають несподiваним поєднанням рiзноманiтних форм, смiливими кольоровими спектрами, якi викликають незбагненнi каскади вiдчуття.

Сот хитнув конусом голови:

- "Незбагненнi каскади..." Якщо на цьому свiтi i є щось незбагненне, то це ваше, Рею, пишномовство. Чому б не сказати просто: його композицiї справляють сильне враження?

- Я розумiю, мудрий Соте... - Рей блаженно затягнув перетинкою око: раз уже Стерновий встряв у дискусiю, значить, поступиться.

- А я не розумiю, - перебив Сот. - В цьому найбiльшому мiстi планети ми зробили мiльйони фiксацiй роботи мозкiв, i цей ваш феномен зафiксований матерiалу для дослiджень досить, програма виконана. А затримуватися в районi Землi через вашi суб'єктивнi уподобання ми не можемо.

Рей швидко заклiпав оком. О, впертiсть учених! їм тiльки програма, число, функцiя, iндекс... Невже йому не дадуть можливостi ще раз навiдатись у Токiо? Мiльйони фiксацiй... Але ж його, митця Рея, цiкавить художнє мислення, думання образами, i цей токiєць... Яка iнтенсивна уява! В його мозку - фантасмагорiя образiв, барвистий свiт, який прагне втiлення. Але ця людина чомусь не бере до рук анi пензля, анi iнструментiв для обробки каменю чи металу. Бродить вулицями шумливого мiста, неначе шукає щось загублене. А як настає нiч, вiн прямує до одного з найбiльших кiнотеатрiв Токiо i сiдає на лавочцi проти входу: розглядає афiшi й жде, поки вийдуть глядачi з останнього сеансу. Дивовижнi видива снуються в його головi! А коли, прославши газету, вiн лягає на тiй лавцi, заплющує очi i в такий спосiб вiдокремлюється вiд свого велетенського мiста,- отодi його уява розгортається без жодних перепон!