Читать «Українська драматургія. Золота збірка» онлайн - страница 7

Іван Франко

()

Видно шляхи полтавськiї i славну Полтаву, Пошануйте сиротину i не вводьте в славу. Не багата я i проста, но чесного роду, Не стиджуся прясти, шити i носити воду. Ти в жупанах i письменний, i рiвня з панами, Як же можеш ти дружиться з простими дiвками? Єсть багацько городянок, вибирай любую; Ти пан возний — тобi треба не мене, сiльськую.

()

Так, добродiю, пане возний! Перестаньте жартовати надо мною, безпомощною сиротою. Моє все багатство єсть моє добре iм’я; через вас люди начнуть шептати про мене, а для дiвки, коли об нiй люди зашепчуть…

Музыка начинает играть прелюдиум. Наталка задумывается, а возный рассуждает и смешные показывает мины на лице.

Явление 3

. И после , показавшись на сцену, поет.

№ 4 Дiд рудий, баба руда, Батько рудий, мати руда, Дядько рудий, тiтка руда, Брат рудий, сестра руда, I я рудий, руду взяв, Бо рудую сподобав. Ой по горi по Панянцi В понедiлок дуже вранцi Iшли нашi новобранцi; Поклонилися шинкарцi; А шинкарка на них — морг: «Iду, братики, на торг». Iшли ляхи на три шляхи, А татари на чотири, Шведи-враги поле вкрили; Козак в лузi окликнувся — Швед, татарин, лях здригнувся, В дугу всякий iзiгнувся.

По мере приближения выборного к оркестру, Наталка подходит к ведрам, берет их и уходит домой.

й. Чи се — теє-то як його — нова пiсня, пане виборний?

й. Та се, добродiю () не пiсня, а нiсенiтниця. Я спiваю iногдi, що в голову лiзе, — вибачайте, будьте ласкавi, я не добачив вас.

й. Нiчого, нiчого. Вiдкiль се так? Чи з гостей iдете — теє-то як його?..

й. Я iду iз дому. Випроводжав гостя: до мене заїжджав засiдатель наш, пан Щипавка; так уже, знаєте, не без того, — випили по однiй, по другiй, по третiй, холодцем та ковбасою закусили, та вишнiвки з кварту укутали, та й, як то кажуть, i пiдкрiпилися.

й. Не розказовав же пан Щипавка якої новини?

й. Де то не розказовав! Жаловався дуже, що всьому земству урвалася тепер нитка, та так, що не тiлько засiдателям, но самому комiсаровi уже не те, як давно було… Така, каже, халепа, що притьмом накладно служити. Бо, каже, що перше дурницею доставалося, то тепер або випросити треба, або купити.