Читать «У нас в Кібертонії» онлайн - страница 6

Квитки продавав сам пан Грауен, високий чоловік з обличчям мерця. Він розтягував тонкі бліді губи в усмішці, та від цього людям робилося ще страшніше, і вони переступали з ноги на ногу, не наважувалися підступити до каси. Врешті ризикнув закутий у лати лицар; він відсалютував юрбі мечем і зник за чорними дверима. В надвір'ї стало тихо-тихо, всередині теж було, як у могилі. Раптом з балагана почувся короткий зойк, і щось упало, брязнувши, як відро. Глядачі відсахнулися, два здоровенні служники — Товстун і Червонопикий — виволокли зомлілого лицаря. Прибігли санітари, роздерли плескачками панцир і зробили укол.

— Більше ніхто не хоче? — оскірився Грауен, і в цю мить, полохаючи роззяв лютим собачим гавканням, до балагана під'їхав автомобіль. Чоловік без маски, весь у чорному, хрьопнув за собою дверцятами і купив квиток. Кібертонці закліпали очима. Не може бути! Чоловік зайшов у балаган і пробув там кілька хвилин, а люди заціпеніло стояли, доки він знову не з'явився на порозі. Сумнівів більше не було: це Тракатан. Витягнуте підборіддя, запалий рот, близько поставлені, з недобрим блиском очі… Доктор тьма-пітьматичних наук підійшов до власника балагана, потис йому руку і щось прошепотів у велике в'яле вухо; Грауен кивнув і наказав помічникам замкнути двері. Всі четверо сіли в машину Тракатана і поїхали, залишаючи по собі легкий запах бензину. Він швидко розвіявся, і кібертонці примусили себе повірити, що все це привиділось, — адже нікому не хочеться у свято думати про дивні та неприємні речі.

Дон-голубар

Рівно о дванадцятій розчинилися двері Весняного Палацу, і звідти під звуки фанфар вийшла процесія. Попереду виступали Дон Кібертон зі шпагою та Синьйорина Кібертина, голову якої прикрашала корона з радіоламп. За ними простували члени жюрі у масках стародавніх мудреців, а далі в простих чорних доміно йшли кандидати й кандидатки. Незважаючи на маску, кібертонці одразу впізнали професора Сурдинку. Його видавав великий грубезний портфель, як завжди, напхом напханий паперами та льодяниками. Льодяниками професор охоче пригощав дітлахів, але всі знали, що, коли ніхто не бачить, він охоче ласує ними сам. Дон, Синьйорина і мудреці розсілися за столом жюрі, доміно спішилися біля помосту. Професор Сурдинка витяг з однієї кишені папірця з нотами, з другої — губну гармоньку і виконав перед мікрофоном коротке музичне вітання. Майдан відповів ударами в тулумбаси.

Першими на поміст запросили кандидаток. За сигналом професора вони скинули свої доміно, і по майдану розлігся — до-ре-мі-фа-соль-ля-сі! — мідноголосий гул захоплення. Це були найгарніші дівчата країни або ті, що вважали себе найгарнішими; одна за одною підходили вони до Машини і з усміхом зазирали в її уважні зелені очі.

— Любі дівчата! — заговорила Виборча Машина, зібравшись із думками. — Всі ви гарні, всі ви вродливі, але цього не досить. Синьйорина Кібертина мусить мати розум конструктора і серце феї. Вам доведеться скласти два екзамени — з розуму і з серця. Місяць тому кожна з вас одержала домашнє завдання — сконструювати розумну машину. Зараз ми побачимо, як ви з цим упоралися.