Читать «У нас в Кібертонії» онлайн - страница 3

Кібертонці не розуміли, як може людина жити зовсім одна. Вони вирішили, що чимось образили Тракатана, і почали міркувати, як загладити свою провину. «Пошлемо йому в дарунок каніфоль, — казали вони. — Хай натирає смичок своєї скрипки». — «А звідки ви знаєте, що в нього саме скрипка? — заперечували інші. — Пошлемо йому краще арії з опер». — «Усе це не те, — перебивали треті. — Пісенника йому треба, пісенника!»

Тут зчинився страшенний галас, кожен відстоював свою пропозицію. Хто на скрипці, хто на віолончелі, а хто просто лементував на всю горлянку. Невідомо, чим би все це скінчилося, але тут примчав духовий оркестр по охороні громадського порядку, який заглушив галасунів старовинним маршем бронетанкових військ.

Щоб довго не сперечатися, можна підкинути монетку. Найкраще мідну: закотиться — не жаль. Але в монетки лише два боки, орел і решка, — а коли в суперечці беруть участь троє? «Гайда до електронної ворожки», — запропонував хтось, і всі радо підтримали: «Гайда!»

Електронна Зоряно-Папілярна Ворожка знала Шістсот Шістдесят Шість Таємниць, — так принаймні повідомляла прибита на дверях її житла табличка. Колись вона була задумана як звичайна обчислювальна машина, але чомусь вийшла такою недотепою, що від неї відмовився сам конструктор. Відтоді Ворожка займала в тихому провулку окрему двокімнатну квартиру з усіма вигодами, заробляла на струм і на мастило порадами та пророкуванням, а у вільні години строчила на конструктора нескінченні кляузи. Мало-помалу вона взагалі дійшла, як то кажуть, до ручки і стала коротко замикатися в собі; всі чекали, що з дня на день вона проголосить себе арифмометром Наполеона.

— Шурум-бурум! — привітала машина кібертонців. — Позолотіть ручку!

Вона спритно притягла монети магнітними пальцями і опустила їх у проріз на животі.

— Можете не розповідати, що привело вас сюди, — одразу почала Ворожка, тасуючи колоду перфокарт. — Я й так бачу вас наскрізь. Гексаедр, октаедр, додекаедр! Зараз ви матимете те, по що прийшли.

Машина задумалася так глибоко, що з усіх її щілин повалив дим, але не встигли кібертонці прокашлятися, як вона засунула довгу суглобисту руку до якоїсь внутрішньої кишені і вийняла звідти аркуш чорного паперу, де великими білими літерами було видрукувано:

Самообслуговування — прогресивний метод!

АБВГДЕЄЖЗИІЇКЛМНОПРСТУФХЦЧШЩЮЯЬ.

Ви самі можете скласти з цих літер будь-яку пораду й віщування.

— Уже склав! — радо підскочив один кібертонець. — Каніфоль!

— Дурень! — пригасив його запал інший. — Арії з опер!

— Пісенник, пісенник! — в унісон завели їхні супротивники.

— Цитьте! — гримнула машина нелюдським голосом. — Концерт будете влаштовувати в іншому місці.

Принишклі кібертонці вийшли на вулицю. Останні слова ворожки не давали їм спокою. Концерт… А що, коли й справді влаштувати концерт? На схилах гори Екстремум?! Для Тракатана! І ось вони мчать підстрибом бруківкою, окрилені новою ідеєю: «Найкращий дарунок — концерт! Найкращий дарунок — концерт!»