Читать «Стрілянина» онлайн - страница 3

Незважаючи на очевидну замкнутість, Каміли Сара не переставала з нею спілкуватися і хотіла допомогти їй в розслідуванні, але вона не хотіла і не давала їй теж подивитися в щоденник.

Вони вже майже доїхали до табора, дороги були жахливі і важко було по них їхати, навколо були дерева. Коли вони приїхали, то зрозуміли, що їм потрібно було стати в чергу і їх мали розподілити.

Також було поселення в кімнати, там жили по четверо людей в одній кімнаті, кімната була не дуже великою, дівчата і хлопці жили окремо, тому трьоє дівчат отримали одну кімнату, чим були незадоволені.

Вони опинилися в найстарші групі, оскільки їм усім вже було по 17 років і скоро їх чекав випуск. Вони вже оприділилися, чим будуть займатися далі і навіть вже підписали контракти зі своїми роботодавцями. Артем і Денис зббиралися в силові структури, Кіра і Сара хотіла піти у військову розвідку, а Каміла хотіла зайнятися детективною справою.

На початку їх планом було не виділятися на фоні інших, а потім вже займатися роботою. Також їм організували прикриття, що вони всі друзі і вирішили поїхати разом на відпочинок в табір.

Табір був заснований на основі оздоровчого комплексу, тому там кожного дня давали лікуючу воду з джерела і там було тільки здорове харчування.

Вони розкладали одяг, також в них з собою було трохи зброї, яку потрібно було покласти так, що ніхто не знайшов, оскільки їх могли розкритити або просто вигнати з табору, тим більше з ними в кімнаті мала жити ще одна дівчина, а з хлопцями двоє людей мали посилити. Після розкладання речей вони почали дивитися розпорядок на день і чекати свою сусідку.

-Навіщо так багато тихого часу? Я вот не збираюсь спати в день, – почала говорити Сара вивчаючи графік.

-Тут багато малих дітей і нам треба час для відпочинку, не обов'язково ж спати, – сказала Кіра і мило посміхнулася.

-Є ідеї стосовно плану, – сказала нахмурено Каміла і додала: – Ми тут не для відпочинку, а щоб зайнятися роботою, зараз якраз є час обговорити, поки не прийшла сусідка.

-Якого плану, сонечко? Ти про що? Навіть якщо б у нас був якийсь план про це не можна було говорити в кімнаті,-заперечила їй Кіра.

-Нашого плану. Чому ж не можна? Тут нікого немає.

-Бо будь-хто міг би підслухати нашу розмову, або тут стоять камери. Якщо не розумієшся в цьому то мовчи. Нікому не цікаво, що ти запланувала знайти собі тут хлопця,-продовжила свою дискусію Кіра і показала жестами тихо.

-Ну так ти права, киць, – нахмурившись, сказала Каміла.

-Я надіюсь, ти все зрозуміла, – дівчина в цей момент відчувала перемогу.

-Так і чим ми будемо займатися сьогодні дівчата, – вирішила втрутитися в розмову Сара.

-Дивись у нас через годину обід, після нього у нас урочисте відкриття нового заїзду, а потім тихий час, – почала говорити Кіра цілком спокійно з посмішкою.