Читать «Сто днів. Левіафан (збірник)» онлайн - страница 134

Пішов додому і склав усі – справжні коралі – в пересувну скриню.

А целулоїдні коралі поклав на мідну підставку для самовара, підпалив їх і дививсь, як вони горять синім сморідним полум’ям. Палив довго, бо фальшивих коралів було понад п’ятнадцять пудів. Утворилася велика купа смугастого чорно-сірого попелу. Навколо гасової лампи серед кімнати звивався і клубився синьо-сірий дим від целулоїду.

То було прощання Нісена Піченика з батьківщиною.

Двадцять першого квітня він сів у Гамбурзі на пароплав «Фенікс» як палубний пасажир.

Корабель плив уже чотири дні, як сталася катастрофа, можливо, ще багато людей пам’ятають про неї.

Понад дві сотні пасажирів пішли разом із «Феніксом» на дно. Втопилися, звичайно.

А от про Нісена Піченика, що теж тоді загинув, не можна сказати, що він просто втопився, як інші. Радше він – і про це можна говорити з чистим сумлінням – повернувся до коралів, на океанське дно, де звивається могутній Левіафан.

А якщо повірити розповіді одного чоловіка, що якимсь дивом – як кажуть звичайно – уникнув тоді смерті, слід сказати, що Нісен Піченик ще задовго до того, як у шлюпках забракло місць, шугнув через борт у воду до коралів, до своїх справжніх коралів.

Як на мене, я охоче вірю цій розповіді. Адже я знав Нісена Піченика і ручаюся, що він належав до коралів і його єдиною батьківщиною було океанське дно.

Нехай він там спочиває в мирі поряд із Левіафаном аж до приходу Месії.

Примітки

1

Німецька назва міста Жатец у Чехії (прим. перекладача).