Читать «Старі-старі казки» онлайн - страница 6

– Да ну тебе, – засміялась Золота Акула, зрозумівши, що кума жартує. Хоча їй весело зовсім не було.

Зі сторони подивитися, так Акулі не було на що скаржитись: забезпечена (ше бабця чаклунством займалась, правда й чорною магією не гребувала, сколотила такий сякий капітал), розумна, здібностями Творець не обділив. А гарна така, що весь морський і земний народ звертав шиї, плавники, ласти – що в кого було, дивлячись їй в слід. Питається, що ще для щастя потрібно? Хто зна, але щастя в Акулиному палаці кочувало вкрай рідко. Золота Акула хотіла, щоб її любили. Не використовували, не боялись, не подобострастнічали, не приходили, лиш для того, щоб відігрітися біля невичерпного (і, як казав один колишній коханець, самовідновлювального) джерела її енергії, а просто любили. І щоб у неї з'явився мужчина, який би тягнув неї до ліжка не через золоті очі, волосся і п’ятий розмір цицьок, а тому, що бачив в ній ніжність і жагу до кохання, яких у Акули накопичилось уже стільки, що здавалося, скоро зірве дах не лише у неї самої, а й у її добротного мушлевого палацу.

Але Акулу не любили. Вона була всім необхідна через свої знання, мудрість і розважливість, але нікому не потрібна, хіба крім куми Лєни. Такий от парадокс, єдність протилежностей. Правда, Акула була дєвушкой не дуже ласкавою, прямолінійною, і шпарила правду-маму всім просітєлям, як до неї приходили. От прийде, було, яка красна морська дівиця, просить зробити щось, аби неї полюбив Олександр Н., чи Вадим П., мовляв, життя без нього не уявляю. А мудра Акула бачить, що просить дівиці треба не конкретного Олександра чи Вадима, а щоб Боженька їй підходящу людину направив. Шо ж за Сашка просить, як насильно мил не будеш, розуміти ж треба! Але просітєлі не розуміли і йшли від Акули обіжені на все життя.

– Знаєш, кума, – одного разу сказала Акула, – може народ мене через те не любить, шо я бажання їх не виконую, ну не відповідаю їх уявленням і чаянням?

– То й що? – здивувалась кума, – Акулочко, вибач за натуралізм, але як кожному давати, так давалки не хвате. Ну, ти розумієш, про що я?

– Розумію, – зітхнула Золота Акула, – але я хочу любові.

– Шоб усі тебе любили? – спитала кума, – як люблять усі, значить, ніхто.

– Я й так одна все життя, – похмуро відповіла Акула, – яка різниця?

Кума Лєна тільки похитала головою.

– Буде так, як я вирішила, – уперлась Акула, – он Золота Рибка всі бажання виконує, і її люблять. А я чим гірша?

– Ну, не всі, а тільки трійко, – сказала кума, – Рибка особа меркантильна, і дарма свою енергію витрачати не стане.

– По фіг. Буде, як я сказала. Все, що побажає кожен, хто прийде, буде виконано.

– Дурепа ти, – зітхнула кума, – але це твій вибір. Тебе ж не перепреш.

І почала Золота Акула, як той джин Хоттабич, в точності виконувати всі бажання кожного, хто заходив в її дім. Але любити її через це більше не стали, бо народ, хоч морський, хоч земний, недалекоглядний і сам не знає, що для нього буде краще, а що ні. А винною лишалася Акула. А що ж сама Золота Акула, може, спитаєте ви? Вичерпала вона свій чарівний ресурс і стала звичайною смертною, бо Боженька таланти людині дає для того, що вона ними з толком розпорядилась, а не тратила, на що й на кого попало.