Читать «Старі-старі казки» онлайн - страница 4

Щастям, до речі, закохуватись заборонене згідно Трудової Угоди, яку вони підписують із Всевишнім. Щастя повинно бути об’єктивним, щоб не звалитись на голову тому, хто не знатиме що з ним робить.

Але в нашому випадку саме так і сталося. Щастя закохалося, а суб’єкт ним, чи то пак, нею, просто користувався. Нє, шо не кажіть, а все таки зручно, коли поряд з тобою бродить Щастя і віддано заглядає в очі! Щастя Суб’єкта доглядало, оберігало, захищало, вчило, провчало, але головне – любило! Що може бути ціннішим за це? Але, мабуть, таки є щось більш вартісне, бо Суб’єкт ринувся на пошуки іншого Щастя. А може у нього дійсно була потреба в іншому Щасті, спробуй, розберись в цих тонких матеріях.

Наше Щастя дуже тужило, змарніло, і наче аж вицвіло, бо Щастя харчуються енергією любові, натомість віддаючи вдвічі більше, а цієї енергії якраз і не поступало.

Може б Щастя й зовсім зачахло, але тут воно зустріло Пляшку Горілки.

– Тю! – сказала Пляшка, вислухавши історію Щастя, (бо їм теж інколи потрібно виговоритись), – ти якого дурня оце побиваєшся? Про теорію дзен-поху…му чула?

– Нє, – через соплі і сльози відповіло Щастя.

– Зара розкажу!

І Пляшка повідала Щастю основні принципи дзен-поху…му, головний з яких полягав тому, що потрібно забить на все, і прийде тобі щастя.

– Я і є Щастя, – рюмсало воно, – кому до мене йти?

Пляшка задумливо почесала пробку.

– Несостиковочка, – сказала вона і тут же просіяла, ніби її помили «Майстром Кліном», – значить, нада випить. Полегшає, гарантую!

Ох Щастя і набралося з Пляшкою на пару! І нарешті відчуло себе щасливим!

Воно лежало прямо на землі горілиць, дивилося в зоряне небо і співало на весь голос:

– А я пливу у човні!І так спокійно мені!Мене несе течія,Я – нічия!

З тих пір так і повелося. Щастя – до Пляшки, набралися, відчули себе щасливими. Хоча Пляшці що? Їй і так ніколи сумно не бувало.

Щастя усвідомлювало, що робить неправильно. Але йому потрібне було психологічне розвантаження і релаксація, навіть така, неправильна. Щастя знало, що мине ще трохи часу, біль притупиться, рана загоїться, воно виздоровіє (бо Щастя, насправді, дуже сильні) і піде шукати нового – СВОГО – Суб’єкта. Щастя не можуть без людей, вони для них створювались Всевишнім.

А Суб’єкт що? Він теж шукатиме СВОЄ Щастя, може колись зустріне…