Читать «Сон кельта» онлайн - страница 96

— Рани так швидко не затягуються, — не погодився з ним Роджер.

— Не переживайте так, панове, — намагався підняти їм дух містер Стірс, який снідав із почуттям гумору. — Після доброї лоретанської сієсти ви відразу почуєте себе краще. Спілкування з начальниками Перуанської Амазонської компанії буде для вас приємнішим, ніж із неграми, ось побачите.

Замість лягти спати під час сієсти Роджер, сівши за маленький круглий столик у своїй спальні, записав до свого нотатника все, що пам’ятав зі своєї розмови з Епонімом Томасом Кемпбелом, і туди ж таки записав резюме свідчень, які члени Комісії взяли в інших двох барбадосців. Потім на окремому аркуші занотував запитання, які мав намір поставити увечері префектові Рею Ламі та управителю Компанії Пабло Сумаеті, котрий, як відкрив йому містер Стірс, був зятем Хуліо С. Арани.

Префект прийняв Комісію у своєму кабінеті й запропонував їм по кухлю пива, фруктові соки та каву у філіжанках. Він звелів принести крісла й роздав їм кілька віял із соломи, щоб вони могли обмахуватися ними, захищаючись від спеки. Префект мав на собі ті самі штани для верхової їзди та чоботи, в яких був присутній на вчорашньому вечорі, але тепер уже на ньому не було піджака з вишивкою, а лише жакет із білого льону й сорочка, застебнута до самої шиї на російський манір. Він мав імпозантний вигляд зі своїми сивими скронями та елегантними манерами. Сказав їм, що має досвід дипломатичної служби. Кілька років він служив у Європі й очолив цю префектуру на особисте прохання президента республіки — він показав його фотографію на стіні, маленького й елегантного чоловічка, вдягненого у фрак і з котелком на голові, зі стрічкою на грудях — Ауґусто Б. Леґію.

— Який через моє посередництво передає вам свої найщиріші вітання, — додав він.

— Як добре, що ви розмовляєте англійською мовою і ми можемо обійтися без перекладача, сеньйоре префект, — відповів йому Кейсмент.

— Я розмовляю по-англійському дуже погано, — з кокетливою скромністю урвав його Рей Лама. — Вам доведеться бути поблажливими.

— Уряд Великої Британії шкодує, що його звернення до уряду президента Леґії здійснити розслідування з приводу звинувачень проти порушення людських норм і законів працівниками Перуанської Амазонської компанії залишилося без відповіді.

— Нині відбувається судове розслідування, сеньйоре Кейсмент, — урвав його префект. — Мій уряд не потребував підказки від уряду Його Величності, щоб розпочати його. Для цього процесу призначений спеціальний суддя, який уже вирушив в Іквітос. Це визначний магістрат, суддя Карлос А. Валькарсель. Вам відомо, що відстань між Лімою та Іквітосом величезна.

— Але в такому разі навіщо посилати сюди суддю з Ліми? — втрутився до розмови Луїс Барнес. — Хіба немає суддів в Іквітосі? Учора під час вечері, на яку ви нас запрошували, ви нам відрекомендували кількох магістратів.

Роджер Кейсмент помітив, що Рей Лама скинув на Барнеса жалісним поглядом — так дивляться на дитину, яка ще не досягла розумного віку, або на людину, що втратила глузд.

— Це в нас розмова конфіденційна, чи не так, сеньйори? — нарешті запитав він.