Читать «Сон кельта» онлайн - страница 151

Через два дні до «Межиріччя» прибули його колеги з Комісії. Роджер здивувався, побачивши з ними Армандо Норманда з його гаремом дівчаток. Фолк і Барнес його попередили, що хоч начальник «Матансаса» і пояснив свій намір прийти сюди бажанням особисто наглядати за вантаженням каучуку в Пуерто-Перуано, він зробив це зі страху перед тим, що може чекати його в майбутньому. Як тільки він почув про ті звинувачення, які висунули проти нього барбадосці, він доклав усіх зусиль, щоб підкупом і погрозами домогтися, аби вони їх зреклися. І йому пощастило умовити кількох, таких, як Лейн, надіслати листа в Комісію (якого відредагував, безперечно, сам таки Армандо), у якому говорилося, що вони спростовують усі свої свідчення, які від них добули «обманом», і хочуть заявити з усією ясністю й письмово, що в Перуанській Амазонській компанії ніколи не кривдили аборигенів і що службовці та носії завжди дружно працювали для звеличення Перу. Фолк і Барнес думали, що Норманд спробує підкупити або залякати Бішопа, Сілі і Лейна й навіть самого Кейсмента.

І справді, наступного дня, рано-вранці, Армандо Норманд постукав у двері Роджера й запропонував йому «поговорити відверто й по-дружньому». Начальник станції «Матансас» утратив усю свою самовпевненість та зарозумілість, із якими він розмовляв із Роджером попереднього разу. Було видно, що він нервує. Під час розмови він потирав собі руки й кусав нижню губу. Вони пішли туди, де стояв склад каучуку, на відкриту місцевість із високою травою й чагарником, яку нічна гроза заповнила калюжами й жабами. Гострий сморід каучукового соку плинув від складу, й у голові Роджера промайнула думка, що цей сморід поширювався не від каучукових «ковбас», складених під великим навісом, а від червонопикого чоловічка, який поруч із ним здавався карликом.

Норманд добре підготував свою промову. Сім років, протягом яких він працював у сельві, були величезним випробуванням для людини, що навчалася в Лондоні. Він не хоче, щоб через непорозуміння та наклепи заздрісників його життя заплуталося в суддівських сітях і він не зміг би здійснити свою мрію — повернутися до Англії. Він присягається йому честю, що немає крові ані на його руках, ані на його совісті. Він був суворим, але справедливим, і готовий запровадити всі заходи, що їх Комісія та «сеньйор консул» запропонують для того, щоб поліпшити діяльність підприємства.

— Я пропоную, щоб припинилися «набіги» й насильницьке захоплення аборигенів, — почав повільно перераховувати Роджер, загинаючи палець за пальцем, — щоб не було ані «кобили», ані канчуків, щоб індіанців не примушували працювати задарма, щоб начальники, десятники та «хлопці» не ґвалтували й не викрадали ані дружин, ані дочок аборигенів, щоб ви відмовилися від фізичних покарань і виплатили відшкодування родинам убитих, спалених живцем і тих, кому ви відрізали вуха й ніздрі, кому відрубали руки й ноги. Щоб не грабували більше носіїв, зважуючи їхній каучук на фальшивих вагах, та не лупили з них неймовірні ціни на складах, щоб перетворювати їх на вічних боржників Компанії. Усе це, звичайно, має бути зроблено тільки для початку. Бо треба задіяти чимало реформ для того, щоб Перуанська Амазонська компанія заслужила називатися компанією британською.