Читать «Скарб Солоного лиману» онлайн - страница 2

У кожній повісті стільки пригод і надзвичайних відкриттів, що мимоволі думаєш: чи не вигадав їх автор? Виявляється, ні. В основу покладено справжні події, що трапилися з Огульчанським і його юними друзями, дослідниками і захисниками природи Приазов´я.

Герої книг, веселі й допитливі дітлахи, невтомні шукачі пригод, розгадують немало степових і морських таємниць. Вони цікавляться поведінкою тварин і птахів, знайомляться з життям і працею вчених-орнітологів, науковців-дельфінологів.

Повість «Країна інкурів» — оригінальний історико-пригодницький твір про життя доісторичних людей племені інкурів (неологізм письменника), яке заселяло Приазов´я у період неоліту.

Глибокий слід у свідомості автора залишила його участь у розкопках курганів. Не випадково у першому розділі повісті «Знахідка в Синій могилі» наратором виступає молодий учений-археолог. Археологам важко було пояснити той факт, що в одній могилі було знайдено речі різних епох: крем´яний ніж, глиняну фігурку бика-тура і металевий предмет — золотий дзвоник. У звіті археологів ішлося про результати розкопок стійбища мисливців, на території якого було знайдено землянки, горщики, купи кісток турів, сайгаків, свиней і навіть верблюдів. Археолог отримав завдання від керівництва інституту звести всі дані про розкопки могили разом і, виявивши творчу фантазію, розповісти про події, які могли б там відбуватися в давнину. В образі археолога вгадується автообраз, що пояснюється участю О. Огульчанського в археологічних розкопках, в організації краєзнавчих експедицій.

Динамічна оповідь про пригоди молодих інкурів Іку та Руса допомагає читачеві глибше пізнати особливості культури давніх людей.

Аналізуючи прозу О. Огульчанського, Богдан Чалий слушно завважив:

«В усіх своїх книгах письменник озброєний добрими знаннями, якими невимушено ділиться з читачем… Наукові зерна активно живить художня вигадка».

Добру пам´ять залишив по собі Олексій Огульчанський. «Пам´ятаю його як стриману, небагатослівну, інтелігентну людину. Дуже любив і знав природу, рослинний та тваринний світ Північного Приазов´я. Часто проводив час з вудочкою на березі моря. Його знали по книжках юні й дорослі читачі, школярі й учителі», — згадує про письменника директор Бердянського краєзнавчого музею Людмила Федорівна Ноздріна.

Пішов від нас О. Я. Огульчанський у серпні 1996 року.

Повернення юному читачеві неповторних повістей Олексія Огульчанського — найкращий подарунок письменнику до його сторічного ювілею, який ми відзначатимемо 30 березня 2012 року.

Галина Малик

Скарб Солоного лиману

(Повiсть)

Мертва голова — наш гість

Хоч би яка халепа сталася в нащому сьомому класі, звинуватять у ній обов´язково нас. Ну, приміром, у когось під партою закумкає жаба, заскавчить песенятко або звідкілясь випурхне горобець — винен лише я або мій найліпший друг Ігор. Хоча ми частенько ні про що сном-духом не відаємо. Щоправда, не завжди.