Читать «Розвідник воюючої України» онлайн - страница 24

Поліційних станиць, від яких я розпочав свою роботу, було в нашій околиці 19, із 180 поліцаями, які були в більшості членами ОУН або, в усякому разі, її симпатиками. В організаційному архіві я знайшов інструкцію, яку провід видав для української поліції. Поліція не повинна була брати участи в жадних гітлерівсько—ґештапівських акціях такого роду, як, наприклад, проти жидів. На основі цієї інструкції ми видали нову, де говорилося, що українці мають служити в поліції не Гелерові, а українському народові. Вони повинні допомагати населенню.

Це дуже важливе свідчення, може, не так про деталі роботи ОУН, як про характер світогляду члена ОУН і Організації загалом. Світоглядно Організація ставила в центр діяльності Україну та інтереси українців. Відповідно до цього світогляду, якщо обставини примусили українця працювати в державних структурах, створених окупантами, то все одно член ОУН працював для інтересів України і ні в якому випадку не всупереч інтересам України. Такий підхід дозволив вишколити в чужих державних структурах немало кадрів і не втратити їх для української справи.

Працюючи заступником командира військової округи УПА „Буг", Степан Мудрик одночасно продовжував виконувати роботу референта безпеки.

Я вилучив поліцаїв з загальної сітки ОУН і потворив з них окремі ланки. Кожна з них дістала свої завдання. Одні працювали в розвідці й будували свою сітку інформаторів. Другі мали завдання діставати зброю різними шляхами — від німецьких вояків, з військових магазинів (складів — авт.) тощо.

Тоді ж, роз'їжджаючи територією дорученої йому округи, Степан познайомився зі своєю майбутньою дружиною Лесею Точинюк. Вона походила з сусіднього з Радехівщиною, Горохівського району Волині і в 1939 році переїхала до Львова на навчання. Там вона продовжувала навчання й за німецької окупації, часто доїжджала додому поїздом Львів — Здолбунів. „В поїзді я пізнала Степана. — Згадує пані Леся, — Степаном я цікавилась, бо його багато знали (я тоді ще не знала, чому). А Степан, я бачила, цікавився мною. Можливо, напочатку тому, що я багато оповідала про неспокій на Волині, боротьбу УПА. Час від часу ми розмовляли на такі теми…"

Офіційним місцем роботи Степана Мудрика була посада начальника поліційної станиці в селі Оглядові, в шести кілометрах від рідного села. У це село, на праздник на Михайла Степан запросив Лесю. Там він познайомив її зі своїми батьками, і за всіма українськими звичаями і традиціями того часу, це мало означати, що молоді люди мають серйозні наміри з'єднати своє життя і просять батьківської згоди на майбутній шлюб.

Далі пані Леся згадує:

„Приїхали ми 2011.1943 p., а 21.11. поїхали на праздник. То був пекельний праздник. Вже вранці село оточили Гестапівці. Станицю поліції обступлено і всіх арештовано, роззброєно. Побіля церкви на пострах населенню час від часу вистрілювано сигнальними ракетами. Зараз після арешту переслухувано Степана і дуже його катовано."