Читать «Розвідник воюючої України» онлайн - страница 11

В процесі виконання зв'язкових завдань довелось Мудрикові побувати на Волині. Там він ознайомився з системою криївок, у яких в Галичині того часу не було потреби. В одній з таких криївок місцеві підпільники переховували священиків УАПЦ, за якими полювало НКВД лише з причини їхньої належности до цієї небезпечної для Москви самостійницької Церкви. Там з цими священиками відбував наради й Іван Климів.

За місяць, в другій половині серпня 1940 року, повернувшись з Волині в Галичину, Мудрик отримав від „Леґенди" завдання йти з поштою в німецьку зону окупації. Крім, трьох конвертів, була усна інформація, а напарник у цьому завданні — „Забіяка", ніс пачку радянських газет та журналів. Для допомоги в прикордонній зоні до групи було приділено місцевих мешканців Івана та Пилипа, яким вдалося врятуватись від вивезення в Сибір разом із родинами. Переходили поблизу села Поздимир, вночі. Цього разу на кордоні вже було облаштована контрольно — слідова смуга, ходили наряди прикордонників з собаками. Все ж підпільникам вдалося непоміченими перечекати обходи дозорів, перейти неглибокий у цьому місці Буг та непоміченими німецькими прикордонниками добратись до зв'язкової хати. По обіді за Мудриком прийшов зв'язковий від „Гефайста", і знову він опинився у знайомому приміщенні „КПК".

Пройшов місяць перебування у Кристинополі, і знову — дорога на другий бік кордону. Цього разу напариком Мудрика був „Скала", мешканець околиць Кристинополя, старший від Степана на кілька років. Обоє вважалися ветеранами акцій переходу кордону, тож до них долучили двох волиняків — Богдана і Юрка. Цього разу група несла технічне спорядження — радіопередавачі, фотоапарати, фотоплівку. В ОУН були люди з фахом радиста — вишколи радистів проводились щонайменше від 1937 року.