Щоб ти це читала сірими очима,Щоб ти їх співала чисто й залюбки,Щоб вони сповняли твою чуйну душу, Склав я ці рядки.Щоби ти дала їм юнь, життя й горіння,Щоб ти їх пустила в серце навпрямки, —А цього напевне я не зможу дати — Склав я ці рядки.Щоб ти мала втіху з радості моєї,Щоб мої сприймала болісні думки,Щоб мого життя ти вчула тріпотіння, Склав я ці рядки.Щоб перед тобою і життя, й кохання,Як свою пожертву, я поклав-таки,Разом із душею, усміхом, сльозами, Склав я ці рядки.
Краплина роси
Роси краплина, що на дні дрімаєУ чашечці білющої лілеї, —То є палац із дивного кришталю,Де мешкає краси щасливий геній.Він їй дає поезію і тайну,І пахощами повниться краплина;Ай, горе квітці, бо з цілунком сонця Зникає ця перлина!
Далеко і поміж дерев
Далеко і поміж дерев,Десь у гущавині лісу,Чи бачиш, як щось блищитьІ плаче? То зірка з висі.Дедалі ближче вона,Неначебто крізь запону,Можливо, сяє ліхтарНаприкінці перегону.Нарешті, швидкий цей бігСкінчився для втікача.Зневіра. Не ліхтар це і не зірка,Бо світло, що нас вабило, — свіча.
Життя — це є сон квапливий
Життя — це є сон квапливий,Триває цей сон недовго — мов сполох;Коли прокинешся раптом, То видно, що все — метушня і порох… Якби ж цей сон був глибоким Від присмерку до світання!Волів би я, щоб сон тривав до смерті!..Щоб снилось і моє, й твоє кохання!
