Читать «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.» онлайн - страница 77
В. М. Куц
Після цього розпочинається процес притягнення підозрюваного у вчиненні злочину суб’єкта до кримінальної відповідальності, яке часто ототожнюють із її застосуванням. Насправді притягнення до кримінальної відповідальності – це ні що інше, як процес збору доказів винуватості суб’єкта у вчиненні злочину. Саму ж його вину у цьому встановлює лише суд на наступному етапі кримінально-правового реагування на вчинення злочину. При цьому уповноважені суб’єкти, які здійснюють притягнення до відповідальності, можуть вважати підозрюваного чи обвинувачуваного винним у скоєнні злочину, але їхня думка є лише фактом їх власного внутрішнього переконання і не має жодного кримінально-правового значення.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року № 9–рп/99 (справа про депутатську недоторканність):
«... б) притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності;
в) притягнення до кримінальної відповідальності починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину».
Після притягнення до відповідальності настає черга покладання кримінальної відповідальності на суб’єкта його вчинення або відмова від цього. Академік Ю.В. Баулін зазначає: «... органи державної влади спершу притягують особу до кримінальної відповідальності, а потім покладають на неї таку відповідальність». При цьому закон дає змогу за наявності законних підстав взагалі відмовитися від покладання відповідальності на суб’єкта, застосувавши до нього так зване звільнення від кримінальної відповідальності.
Покладання кримінальної відповідальності є головною, власне матеріально-правовою складовою механізму застосування кримінальної відповідальності.
Єдиний суб’єкт покладання кримінальної відповідальності відповідно до Конституції України та галузевого законодавства України – суд. Зміст покладання кримінальної відповідальності складає діяльність суду із здійснення засудження суб’єкта, притягнутого до такої відповідальності з визначенням виду й міри обмеження чи позбавлення його певних благ (або без такого). Стосовно початку засудження виникають суперечки. Дехто вважає, що така діяльність розпочинається в дорадчій кімнаті, де суд готує текст обвинувального вироку. На нашу думку, вона розпочинається раніше, а саме в момент проголошення прокурором обвинувальної промови. Вже з цього часу у суддів починає складатися думка про кримінальну відповідальність обвинувачуваного, її вид і міру.
Роль прокуратури у покладанні судом кримінальної відповідальності на особу, визнану винною у вчиненні злочину, полягає в реалізації конституційної функції підтримання державного обвинувачення в суді (п. 1 ст. 121 Конституції України).
