Читать «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.» онлайн - страница 27

б) сукупність злочинів (ст. 33 КК України);

в) рецидив злочинів (ст. 34 КК України).

Оскільки розуміння повторності злочинів можливе на основі попереднього з’ясування поняття та властивостей сукупності злочинів, з останньої й розпочнемо характеристику множинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КК України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК України, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. Це – легальне визначення поняття сукупності злочинів, з якого можна виокремити такі ознаки:

1) вчинення особою двох чи більше самостійних одиничних злочинів (прояв цієї ознаки для сукупності злочинів може полягати в різноманітному поєднанні злочинів: вони можуть бути простими чи ускладненими, умисними чи необережними, закінченими чи незакінченими, вчиненими особисто чи у співучасті);

2) за загальним правилом ці злочини передбачено різними статтями КК України. Як виняток сукупність можуть утворити злочини, передбачені різними частинами тієї самої статті Особливої частини КК України, за умови, що ці частини встановлюють відповідальність не за кваліфіковані види одного й того ж злочину (як це зазвичай є в чинному КК України), а за якісно різні діяння. Наприклад, сукупність злочинів має місце, коли суб’єкт спочатку підробив офіційний документ (ч. 1 ст. 358), а згодом – використав підробку (ч. 3 ст. 358);

3) усі злочини, що входять до сукупності, повинні бути вчинені до засудження особи за їх вчинення (це означає, що на час вчинення особою останнього зі злочинів, що входять до сукупності, стосовно неї ще не було постановлено обвинувального вироку за інші злочини, що входять до цієї ж сукупності);

4) зберігається можливість притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, що утворюють сукупність (не можуть ураховуватися в сукупності ті злочини, за які особу вже було звільнено від кримінальної відповідальності з будь-яких передбачених законом підстав, наприклад, у зв’язку з дієвим каяттям, закінченням строків давності, амністією тощо (третя ознака множинності).

Залежно від того, одним чи кількома діяннями вчинено злочини, що становлять сукупність, остання поділяється на два види: ідеальна сукупність злочинів та реальна сукупність злочинів.

Ідеальною визнається така сукупність злочинів, за якої всі злочини, що її складають, вчиняються одним діянням. Фактично вчиняється одне діяння, а подумки (ідеально) його розчленовують на кілька складів злочинів. Наприклад, кидаючи вибухівку до приміщення, де перебувають люди, суб’єкт однією дією вчиняє два злочини: вбивство та пошкодження чи знищення чужого майна.

Реальною визнається така сукупність злочинів, за якої кожен злочин, що її утворює, вчиняється окремим самостійним діянням, її фактично (реально) утворюють кілька злочинних діянь.

Сукупність злочинів необхідно відмежовувати від споріднених явищ, зокрема від: