Читать «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.» онлайн - страница 187

Втрата діянням суспільно небезпечного характеру може бути двох видів. Перший пов’язаний із втратою суспільної небезпечності певного виду злочину. Така втрата може мати місце насамперед внаслідок швидких змін у тих чи інших сферах життя суспільства, за яких законодавець не встигає відповідним чином змінити ознаки складу злочину. Крім того, втрата суспільної небезпечності певного виду злочинів може бути спричинена змінами місця, часу та інших обставин, за яких конкретне діяння визнається суспільно небезпечним. Нарешті, зміна обстановки може вплинути на оцінювання небезпечності і таких видів діянь, реальний зміст яких є нестабільним. Так, якщо службова особа внесла явно неправдиві відомості до офіційних документів державної звітності, а потім форми цієї звітності було скасовано, раніше вчинене службове підроблення документа в цій частині (ст. 366 КК України) втрачає характер суспільно небезпечного діяння. Другий вид втрати діянням суспільно небезпечного характеру має місце тоді, коли зміна обстановки тягне втрату суспільної небезпечності лише окремого, конкретного діяння, вчиненого особою, хоча в цілому цей вид діянь, як і раніше, визнається злочинним. Зазвичай це характерно для зміни обстановки локального масштабу. У цьому разі раніше вчинене діяння в конкретних умовах зміни обстановки визнається таким, що не заподіяло істотної шкоди конкретному об’єкту кримінально-правової охорони. На практиці були випадки звільнення від кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу, оскільки після вчинення злочину було прийняте рішення про проведення меліораційних робіт на цій ділянці з вирубуванням усього лісу.

Звільнення від кримінальної відповідальності при втраті діянням суспільно небезпечного характеру слід відрізняти від випадків декриміналізації цього діяння, за якої законодавець виключає його з числа кримінально караних. У такому разі застосовуються правила про зворотну дію в часі кримінального закону, що усуває злочинність діяння (ст. 5 КК України).

Стаття 48 КК України може застосовуватися й тоді, коли після вчинення злочину обстановка змінилася так, що внаслідок цього особа, яка його вчинила, перестала бути суспільно небезпечною. Відомо, що така небезпечність виражається передусім у вчиненні особою злочину, а в подальшому найперше визначається ступенем можливості вчинення нею нового тотожного чи однорідного злочину. Висновок про це ґрунтується на основі характеристики даної особи (соціальної, психологічної, демографічної, кримінально-правової тощо), а також оточуючої її обстановки, тобто зовнішніх умов (оточення в побуті, родині, на роботі тощо). Встановлення такої обстановки має значення для оцінювання її зміни і впливу на суспільну небезпечність даної особи під час розслідування або розгляду справи в суді. У такому разі діяння залишається злочинним як на момент його вчинення, так і під час розслідування або розгляду справи в суді, проте сама особа перестає бути суспільно небезпечною. На практиці до змін обстановки зараховують призов особи до Збройних Сил України, влаштування на роботу, тяжке захворювання, переїзд до іншого місця проживання, поміщення неповнолітнього до інтернату, усунення тяжких особистих обставин, під впливом яких було вчинено злочин, розірвання зв’язків з особами, які схиляли до вчинення злочину, тощо.