Читать «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.» онлайн - страница 150
В. М. Куц
Аналіз зазначеного Розділу ХІІ Загальної частини КК України спонукав до висновку, що власне так званим звільненням від покарання у розумінні його як відмови від визначення конкретних обмежень стосовно засудженої особи в обвинувальному вироку суду є лише:
1) звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК України);
2) звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України);
3) звільнення від покарання через хворобу (ч. 2 ст. 84 КК України).
Ще один випадок можливого звільнення від покарання, який у перспективі може претендувати на визнання його окремим видом такого звільнення, описано в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання». Йдеться про те, що коли при призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено санкцією статті Особливої частини КК (ст. 69 КК України), з огляду на вік підсудної особи чи стан її здоров’я неможливо застосувати жодного з визначених ст. 51 КК України видів більш м’якого покарання. У цих випадках, як зазначається у постанові Пленуму, суд, маючи на те підстави, повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або
Отже, фактично можна говорити про чотири види звільнення від покарання. Решта проявів кримінальної відповідальності, передбачених у Розділі ХІІ Загальної частини КК України, не можуть вважатися звільненням від покарання. Вони мають власну, відмінну від нього кримінально-правову природу. Це стосується й передбаченого у ст. 85 КК України «звільнення від покарання» за законом про амністію. Законодавець у цьому випадку мав на увазі все-таки звільнення не від покарання, а від його відбування. На користь цієї гіпотези свідчать наступні факти: по-перше, у ст. 85 КК України йдеться про повне та часткове звільнення, які можливі лише щодо звільнення від відбування вже призначеного покарання (звільнення ж від покарання у сенсі відмови від його визначення у вироку суду може бути лише повним); по-друге, у нормі, передбаченій у ст. 86 КК України, що є спеціальною щодо попередньої, йдеться про звільнення саме від відбування покарання, а не від покарання; по-третє, у ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 2 червня 2011 року, який набув чинності з 1 січня 2012 року, амністією визнається «повне або часткове звільнення від
