Читать «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.» онлайн - страница 140

Для визначення такої особливості прояву покарання, як його заміна більш м’яким та пом’якшення покарання, пропонуємо термін «корегування призначеного покарання». На наш погляд, він найбільшою мірою відображає сутність ситуацій, про які йдеться: спочатку суд призначає покарання засудженому, а потім через певні обставини замінює його на менш суворе чи на більш суворе, або знижує межу призначеного покарання, тобто здійснює корегування (корекція, зміна) раніше прийнятого судового рішення щодо виду чи міри покарання суб’єкта, який вчинив певний злочин.

Актуальність виокремлення корегування призначеного покарання зумовлюється тим, що в теорії кримінального права до кінця не з’ясовано його правову природу. Переважно це кримінально-правове явище відносять до звільнення від покарання або до звільнення від його відбування, що викликає обґрунтовані сумніви. Неусталеною є і назва другого різновиду такого корегування. У ч. 3 ст. 74 КК України він називається «зниження межі призначеного покарання», а в ч. 1 ст. 74 КК України йдеться про пом’якшення покарання. Остання назва цього явища використовується і в кримінально-правовій теорії.

Спеціальні публікації, присвячені комплексному дослідженню виключно корегування призначеного покарання, майже відсутні. Ця проблема зазвичай розглядається в контексті звільнення від покарання та від його відбування. При цьому таке корегування визнається різновидом першого або другого видів звільнення. Виключенням є висновок відомого криміналіста професора О.О. Пінаєва, що корегування призначеного покарання чітко відмежовується від звільнення від покарання чи від його відбування. Щоправда, термін «корегування» вченим не вживається, а характеризуються його різновиди.

Стосовно кримінально-правової природи корегування призначеного покарання слід погодитися з твердженням, що ні до звільнення від покарання, ні до звільнення від його відбування воно не належить, оскільки при заміні покарання більш м’яким та при його пом’якшенні особа не звільняється ні від покарання, ні від його відбування. Тим самим вона не позбавляється можливості звільнитися від відбування нового покарання умовно-достроково (ч. 5 ст. 82 КК України). Якщо ж визнавати корегування покарання звільненням від нього, то після його застосування умовно-дострокове звільнення було б неможливим. Але у ч. 5 ст. 82 КК України умовно-дострокове звільнення від нового, скорегованого покарання дозволено, тож це є свідченням того, що корегування покарання не є звільненням від нього.

Крім того, корегування покарання може здійснюватися не лише в напрямі його пом’якшення, а й навпаки – обрання суворішого його виду чи розміру. Йдеться про такі випадки, передбачені законом про кримінальну відповідальність: 1) заміна штрафу громадськими чи виправними роботами за умови неможливості його сплати (ч. 4 ст. 53 КК України); 2) при призначенні за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків різнорідних покарань, внаслідок чого менш суворий вид покарання переводиться у більш суворий (ч. 1 ст. 72 КК). Це ще один аргумент проти визнання корегування покарання звільненням від нього.