Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 86

Райх та його поплічники-комуністи сподівалися «під’юдити» соціал-демократичну організацію «Шуцбунд» до актів насильства проти «Гаймверу» й відтак розпалити громадянську війну, яка, як вони вважали, випаде на країну революційним осадом. Як лікар Австрійської комуністичної партії, Райх головував у питаннях постачання засобів першої медичної допомоги: «Я пакував свій рюкзак, [і] прощався з дружиною та дітьми, — писав Райх, додаючи мелодраматичне: — Невідомо було, чи я ще повернуся». Все ж агітаторів, як виявилося, прийшла безнадійно мала кількість. Замаскувавшись під туристів, аби не привертати увагу органів, вони зустрілися на залізничній станції у Відні, де придбали квитки третього класу до Поттендорфа, невеличкого селища, до якого з легкістю можна дійти пішки від Вінер-Нойштадта. Ті, які не могли дозволити собі оплату за проїзд, вирушили до місця зустрічі ще за день до того, аби встигнути подолати відстань у сорок кілометрів пішки.

Коли вони прибули до Поттендорфа, мер міста, соціал-демократ, люб’язно запропонував їм залишитися на ніч у приміщенні сільського клубу. Його очевидна гостинність була пасткою. О 7-й ранку вони прокинулися, оточені озброєними поліцаями — під наставленими багнетами вони, гордо співаючи Інтернаціонáл, вирушили строєм до залізничної станції, звідки їх мали відправити назад до Відня. Уже наближаючись до столиці, один з їхніх потягнув стоп-кран, і Райх та його товариші зіскочили з потяга й останні декілька миль йшли пішки. У Бадені — місті, що також розташоване неподалік від Вінер-Нойштадта, разом із 10 членами виконкому заарештували секретаря Німецької комуністичної партії, звинувативши у перешкоджанні прибуття «Гаймверу» методом саботажу й підбурюванні до страйків на залізниці.

Більшість мешканців у Вінер-Нойштадті тремтіла в очікуванні заворушень, зачиняючи та заблоковуючи крамниці, демонтуючи електричні вивіски та барикадуючи будівлі. Червоний Хрест розгорнув польові намети, аби лікувати майбутніх поранених. Утім, уряд розпорядився відправити до місця можливих сутичок третину всіх збройних сил, і під пильним оком військових кулеметників, чотирьох батарей легкої артилерії та кавалерійських ескадронів обидві ходи обійшлися без інцидентів і без Райха. Ополченці «Гаймвер», одягнені в оливково-зелені нікербокери та зелені бонети, що були прикрашені тірольським пір’ям, парадували старі кольори Німецької імперії. Представники ударного роду військ організації — фронткампфери — були зодягнені в чорні військові шоломи й марширували як один. Через двісті ярдів позаду них, поза поліцейським кордоном — члени «Шуцбунду» у сіро-зелених вітрівках та кашкетах із червоною квіткою на їх згині несли яскраво-червоні банери соціалізму. Репортер із «The New York Times» підрахував, що кінцева сума, яку було витрачено на забезпечення громадського порядку під час операції (тобто за присутність 10 000 військових та 3000 полісменів), становила 1 мільйон доларів США.