Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 83

07:00 — підйом

07:30 — перший сніданок

08:00 — душ

08:15–09:45 — прогулянка вгору схилами з інтервальними перервами на відпочинок

09:45–10:35 — лікувальний відпочинок

10:30–11:00 — другий сніданок

11:00–12:00 — ходьба по рівнинній поверхні з інтервальними перервами на відпочинок

12:00–13:00 — лікувальний відпочинок

13:00–14:00 — ланч

14:00–14:30 — стояння або ж сидіння на свіжому повітрі

14.30–16:00 — лікувальний відпочинок

16:00–16:30 — обідній перекус/відновлення сил

16:30–18:00 — ходьба по рівнинній поверхні, з інтервальними перервами на відпочинок

18:00–19:00 — лікувальний відпочинок

19:00–19:45 — вечеря

20:00–21.30 — відпочинок, молоко о 21:00

22:00 — відбій.

У результаті дотримання цього режиму, який вимагав від пацієнтів проводити десять годин і п’ятнадцять хвилин щодня на свіжому повітрі, Давос переповнювали спечені на сонці фізіономії.

У перервах між походами в гори, прикутий до своїх балконів у тихі години лікувального відпочинку, Райх проводив днини і години свого оздоровлення, читаючи Маркса, Енґельса та Леніна і виправляючи верстки «Функції оргазму», зводячи всі свої теорії про секс, що існували на той час, в одну. Навколо нього лунали гарматні постріли кашлю інших хворих та знесилених пацієнтів, що відлунювали ехом навколо нього, а Райхові спала на думку ідея додати до книги новий розділ про «соціальну значимість генітальної активності/потуг», який представив його перші спроби застосувати його помисли до соціальних проблем, відтак змішуючи його інтерес до праць Маркса із захопленням до творінь Фрейда.

Райх вважав, що усі неврози спричиняються сексуальними обмеженнями і зайшов у своїх помислах про цю ідею ще далі, коли замислився над можливими способами вирішення проблеми масового неврозу. Тепер же він стверджував, що виною всьому був сексуальний розлад, й саме він стримував людей від започаткування революційних змін. Якщо люди були б сексуально задоволеними, звільненими від ланцюгів суспільної репресивності й охоче полігамними, припускав він, не було б війн, садизму чи то інстинкту руйнації, а на зміну всьому цьому прийшла б генітальна утопія. Його оптимістична теорія про репресивні, але такі, що можна усунути, перешкоди оргастичній благодаті зародилася в атмосфері меланхолії та зраненої гордості. Через рік після публікації «Функції оргазму» ідеї, що містилися в цій книзі, так оскаржувалися його колегами, що Райх написав спростування, визнаючи, що його погляди були «ще надто новаторськими для сучасного світу психоаналізу».

Напевне, Райх віднайшов подальше підтвердження своїх сексуальних теорій в ізоляційних умовах своєї втечі до гір. За три роки до того, як Райх приїхав туди, Томас Манн опублікував «Зачаровану гору» — роман, події якого розгорталися в санаторії, що був схожий на один із тих, що в Давосі, у якому якраз мешкав Райх. У книзі автор також привертає увагу до тем, що їх порушив Райх (декотрі санаторні лікарі забороняли пацієнтам читати її через негативний портрет міста, який подавався у ній). Шість місяців 1912 року дружина Манна була прикутою до ліжка в санаторії доктора Фрідріха Єссена, що звався «Лісовий», і, як і протагоністу його твору, Ґансу Кастропу, Манну також поставили діагноз «пляма на легенях», коли той гостював там, відвідуючи дружину. Кастроп залишається в Давосі на декілька років, але сам Манн поїхав звідти уже через декілька тижнів, аби проконсультуватися в інших фахівців, і один із лікарів у Мюнхені сказав йому, що він абсолютно здоровий. У романі Манна пацієнти стаціонару, що надовго їдуть від своїх сімей, відчувають прилив хіті у розрідженій, летаргічній атмосфері цілющого спа, в якому насолоджуються дієтою із пивним сніданком і режимом дня, що складався із нудних сеансів лікувального відпочинку. Робилося усе можливе, аби сексуальний потяг у них асоціювався із відчуттям смерті, яку вони викашляють зі своїх легенів.