Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 390

492

2/2/57.

493

ІО, 195.

494

Flatland Magazine, № 12, «Tail-gunner Joe meets Cockyboo the Clown», 1995, pp. 36–40). [Флетленд Меґезін, ном. 12, «Хвостовий Джо зустрічає клоуна Кокібу», 1995, с. 36–40].

495

ІО, 196.

496

Єва Райх та Каррер допускали можливість умисного вбивства. «Я вважаю, що мого чоловіка Вільгельма Райха вбили», — писала Каррер. Вона знала, що це було не вперше, що в Льюізбурзі вбивають в’язня. 1954 року Вільяма Ремінґтона, колишнього урядового посадовця, якого Елізабет Бентлі звинуватила в приналежності до комуністичної партії, там побили до смерті. За два дні до своєї смерті Райх обмовився, що він попросив аспірин, йому дали дві підозрілі рожеві пігулки, і вони підозрювали, що його отруїли, змовившись проти нього.

Доктор Леон Віткін, начальник медичної служби в’язниці, вислав вміс Райхового шлунку до ФБР, аби вони могли провести тест на присутність неналежних хімікатів. Нічого незвичного не виявили. Але коли прийшли результати експертизи, Каррер та Єва Райх не заспокоїлися, і протистали Віткіну з новою теорією того, що Райх припускав перед ними, що росіяни винайшли препарат, який може викликати серцевий напад і розсмоктується в організмі так, що автопсія його не бачить.

У Віткіна було своє бачення того, що трапилося: «Проглядаючи справу, варто взяти до уваги декілька важливих факторів. Перш за все, через свою параною Райх не довіряв медичному департаменту й відтак не шукав кваліфікованої медичної допомоги, а надавав перевагу самолікуванню; і чим би він там не хворів, він би не розказав нам про це, допоки б не було уже надто пізно. По-друге, на час його смерті в установі бушувала епідемія грипу; по-третє, результати гістопатологічного дослідження показали гнійну бронхопневмонію. На мою думку, ці чинники посприяли смерті, яку спричинили ускладнення від захворювання азіатським грипом».

497

Кеннету Тайнену в 1971-му.

498

«Tread Softly» р. 46 (1966) [«Ступайте легко», с. 46, 1966].

499

Федерн був автором «Суспільства байстрюків» (1919), книги, в якій автор, намагаючись пояснити, чому всі спроби встановити в Європі Росію, не вдалися, береться до дослідження підсвідомого відчуття провини, що сповнювало тодішніх революціонерів. Автор вважав, що їх роз’їдає провина, яку вони відчувають за свої повстання, що автоматично асоціюються у них із батьковбивством (згодом Райх візьме до уваги це попередження і намагатиметься уникнути таких відчуттів. Хітчманн розказав йому, що Фрейд ствердив, нібито у Федерна «очі батьковбивці»).