Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 388

455

Джонс, 579.

456

Райху, чесно кажучи, в мене складалося враження, що, певне, жоден зі скликаних 1948 року працівників і уявлення зеленого не мав, про що ти говорив, — А. С. Нілл писав Райхові після літньої конференції, продовжуючи: — І я не виняток. Можливо, ти забагато чекаєш від них? Лояльність, так, її можеш вимагати, але винахідливість, оригінальність, внутрішня свобода? Ні». Жоден із Райхових учнів не встигав за своїм гуру; Нілл додав: «Райху, ти один із величних мужів нашої епохи. Я кажу це, просто констатуючи очевидний факт, без жодних тобі лестощів чи поклоніння»

457

З огляду на те, що вони всі уже було віддали свої тіла на лікування Райхові, то й віддатися йому інтелектуально їм уже було легше.

458

Лейт, 51.

459

271.

460

Коли психолог Чарльз Райкрофт написав до Ільзе Оллендорф, аби розвідати про цю групу, та пригадала таке:

«На початку 1940-х Райх особисто, як і інші лікарі-оргоністи, лікував та навчав значну кількість молодих представників американського духовенства, у яких на той час розвинулося чітке розуміння того, що від них вимагали їхні конгрегації, й вимоги ці не мали нічого спільного із перипетіями духовними, а радше тяжіли до сімейних та інших емоційних конфліктів. Я не в курсі розгорнутої версії теологічних дискусій, які точилися в той час, але знаю напевне, що це молоде духівництво брало активну участь у семінарах, на яких порушувалися питання виховання немовлят і дітей та сімейних конфліктів».

Коли А. С. Нілл запитав одного з них, як вони водночас йшли за Богом та за «дияволом-Райхом», той визнав, що вони були «свідомими лицемірами».

461

«Боязнь падіння у тримісячного немовляти».

462

«Пам’ятаю той день, коли Пітер показав себе як найважчу, антисоціальну, деструктивну та проблематичну дитину, — пригадав Нілл. — Райх, як і я, був спантеличений. Аж раптом він невгомонно розреготався. Тут у нас найвеличніший шкільний директор та найвеличніший психолог… і нас двійко не може дати собі триклятої ради із цим малим».

463

10.2.188.

464

15 січня 1951.

465

12, 2, С. 169.

466

СВ стверджує, що коли Райх жив у Норвегії, вони з Мунком зналися; 204.

467

Шарафу сказали, що то був її колега Гаррі Ґантріп, 405. 1952 року психоаналітик Курт Айзлер поїхав до Мену, щоб взяти в Райха інтерв’ю. Згідно з твердженнями Шарафа, який розмовляв із Айзлером двадцять років потому, «він вважав, що Райх не шизофренік, а радше психопат із глибоко захованими параноїдальними відхиленнями». Однак, продовжує Шараф, «він додав, що його колеги вважали, що Айзлер був схильним недооцінити таку патологію».

468

142.

469

МШ, 389.

470

Бернард Ґрад, учений-біолог з канадського університету МакГілла, заїздив до Оргонону в квітні 1951 року і був одним із тих беззаперечних вірян. «Місцина була одним тотальним безладом, — пригадує він. — Оргонон евакуювали. Усі миші в приміщенні для піддослідних тварин передохли, скидалося, що винною тому була лейкемія». Тропп відвів його оглянути один із акумуляторів, який із Оргонної кімнати винесли на 200 ярдів углиб лісу. «Здавалося, що я на якийсь час втратив зв’язок з землею», — Ґрад розказує про те, як на нього вплинув прилад. Він підійшов до нього вдруге і сказав, що «цього разу я ледве не впав». Така його дія була заразною, вважав Ґрад: «Що цікавило в такому ефекті, то це те, що він був заразним. Моя теща його підчепила». Його власний акумулятор вважали зараженим, і просидіти у ньому він міг лише декілька хвилин: «Я піддався впливу радіації, і мене на декілька тижнів мов відкинуло від людей та навколишніх речей», — каже він. Повторно приїхавши до Оргонону 2005 року, навіть після того, як минуло 50 років, він відмовився заходити до оргонної кімнати.