Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 36

Російські війська завершили широкомасштабну операцію-захоплення східної частини Австро-Угорської імперії 18 серпня. Вже незабаром легенди про безжалісні війська російських козачків підриватимуть підвалини непорушного австрійського патріотизму. Багато заможних землевласників покинуть свої домівки, володіння і поїдуть до безпечного Відня. За два дні до початку війни тисячі євреїв, очікуючи погромів, переїхали з Галичини до Буковини (в результаті із двох областей евакуюють 400 000 біженців). У часи царату євреям було заборонено відвідувати Росію, де їм не надавали всіх громадянських прав, якими в Австрії вони вдовольнялися сповна, і євреї Галичини боялися добре відомих антисемітських настроїв російської армії. Російські війська й справді спустошували й грабували євреїв, що залишилися (текстильну крамницю батька Бруно Шульца у Дрогобичі росіяни спалили у перші дні війни).

Райх відправив свого 15-річного брата жити до бабусі (матері їхньої мами), поки сам залишився захищати ферму зі старшою за віком служницею. Він поставив діжки з міцним шнапсом обабіч дороги, що пролягала повз, аби втихомирити спраглу російську піхоту, яка проходила повз маршем, не тому, що підтримував російських визволителів, як вони себе позиціонували, а лиш тому, що йому порадили, що це допоможе уникнути розкрадання його ферми. Все ж ефект, яким невдовзі смакував Райх, набув прецизійно реверсивного відтінку. Військова дивізія, яка інтерпретувала такий жест як запрошення, зайняла позиції на ніч у житлі Райха, використовуючи усі його запаси. Хоча й до того часу Райх, здається, ставав свідком лише незначних перестрілок, східний фронт усе ж був кривавим побоїщем. У середніх числах вересня австрійці покинули Галичину, втративши 130 000 солдатів.

Взимку 1915 року німецькі війська підтримали Австрію у новому наступі, і росіяни відступили. Одного ранку Райха стягнули з ліжка два солдати і взяли його та ще декількох місцевих мешканців у полон. Райх не вбачав логіки у цій облаві — вважав, що його взяли через «припустиму важливість» його персони. Це вже була практично манія величі. Військова доктрина Росії передбачала масову депортацію євреїв до Росії (Райх полюбляв применшувати свою приналежність до євреїв); у перший рік війни 35 000 євреїв було відіслано в табори для інтернованих у Сибіру, прототипи радянської системи ГУЛАГ, яка з’явиться згодом.

Коли його під конвоєм вивозили з власних володінь, Райх зустрів одного із завгоспів своєї ферми і пошепки наказав, аби той зібрав стільки грошей, скільки міг, щоб заплатити викуп за нього; у Райха було небагато готівки, і в цій ситуації він цілком і повністю покладався на своїх друзів. Одного з працівників Райхової ферми «запрягли», аби той гнав Райхову карету, запряжену кіньми в бік кордону з Росією, куди і мали депортувати Райха. Він сидів на задньому сидінні, закутаний у декілька шарів хутра, аби вберегтися від сорокаградусного морозу. Йому довелося добряче понервувати, поки той завгосп не наздогнав їх і не дав російському старшині хабара у вигляді пачки банкнот; Райх не вказує, хто міг бути його благородним меценатом. Він лише впевнився у тому, що сів в останні сани у погонці так, аби можна було підморгувати сержантові, що їхав позаду на коні. Йому дозволили злізти з саней і повернутися додому. Пізніше до нього дійшла звістка, що один із його сусідів помер у російських таборах.