Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 20

Райх мав привілей успадкувати володіння свого батька, та й в армії він був офіцером поважним, але в університеті усе було дещо інакше. У ньому вбачали провінціала, «профана», якому бракувало впевненості та урбаністичної вишуканості, якими володіли більшість його однолітків. Щосуботи він слухав, як його однокурсники дискутували про справи насущні, сидячи за чашкою кави у кав’ярні «Штадтеатре», що розташовувалась поблизу університету, але відчував, що до бесіди приєднатися не міг: «Бути розумним — це такий особливий вид спорту, у який грає буржуазна еліта, — писав Райх, — особливо та, що з єврейської молоді. Обдарованість розуму, якої прагнеш через любов до неї ж, уміння мудро говорити, розвивати ідеї, філософствувати про думки інших, — такими були обов’язкові атрибути особи, що вважала себе за когось. Я визнаю, що не міг зрівнятися з ними, хоча й дурним не був».

«Помираючи в армії від інтелектуального голоду», як він сам казав, Райх почувався академічно непевним — його, сповненого націоналістичного духу, рано призвали до війська, і свій атестат про повну середню освіту він поспіхом й з легкістю отримав уже в офіцерському коледжі. Райх сподівався позбутися відчуття некомпетентності, проводячи увесь свій час за пірнанням у глибини книг, тулячись до чавунної пічки, що стояла в кутику кафе, що через дорогу від його кімнати-холодильника. Також він намагався спростувати філософські константи Канта та Шопенгауера й просто поглинав підручники з сексології авторства Блоха, Фореля, Молля та Фрейда, які до навчальної програми не входили.

Райх ходив на вистави до театру «Камершпíле» і відвідував вільні читання у Клубі Арнольда Шунберґа, де й потоваришував зі шваґром композитора, скрипалем Рудольфом Колішем. Однак Райхова нестача фінансів ставала на заваді інтенсивнішій прогресії соціально-активного способу його життя, який вела більшість його однокурсників, яким, зрештою, допомагали їхні сім’ї. Вільний час йому доводилось проводити за зароблянням грошей, даючи уроки молодшим студентам, допомагаючи їм зазубрити матеріал перед усними іспитами з фізики, хімії та біології, які б сам із легкістю здав на відмінно. «Роздумуючи над тим, чим наповнений мій сьогоднішній день, — Райх писав у «Пристрасті молодості», описуючи свій розпорядок дня на 24 червня 1919 року, — було мало вартісного й багато виснажливого:

«6:30–9:00 репетиторство; 9:00–11:00 лекції; 11:00–11:45 стояння в черзі у студентській їдальні; 11:45–12:15 час, проведений у поспішній й галасливій атмосфері цілковитого безладдя їдальні; 14:00–15:00 репетиторство (хімія); 15:00–18:00 хотів попрактикуватися у «розбиранні тіла», але простояв у черзі в університетській канцелярії до 18:00; 18:00–18:45 ще одна черга, вечеря, і зараз я такий вже виснажений, що більше не годен до ґрунтовної розумової праці… У мене лише дві години, аби повчитися ввечері, і навіть тоді часто бува так, що вимикається або світло, або ж мої мізки».