Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 30

*

Чоловіча в’язниця штату Нью-Гемпшир розташована на Норт-Стейт-стріт, 281, на північній околиці міста Кон-корд. Щоб дістатися туди з Аврори, треба з дев’яносто третьої автостради, після торгового центру «Капітолій» на розі Голідей-Ін, звернути на Норт-стріт і хвилин із десять їхати прямцем. Поминувши цвинтар Боттом-Гіл і озерце у вигляді підкови коло річки, ви попрямуєте вздовж ґратчастої огорожі з колючим дротом нагорі, що недвозначно вказують на призначення закладу за ними; трохи далі стоїть офіційний щит із назвою в’язниці, а потім видно похмурі споруди з червоної цегли, оточені височенними захисними мурами, і решітчасту браму головного входу. На протилежному боці дороги — автосалон.

Рот чекав мене на паркінгу, пахкаючи дорогою сигарою. Обличчя його було спокійне. Замість вітання він ляснув мене по плечу, наче ми з ним були давні друзі.

— Вперше у в’язниці? — запитав він.

— Так.

— То постарайтеся розслабитися.

— А хто вам сказав, що я напружився?

Він кивнув на табун журналістів, що з’юрмилися неподалік.

— Вони скрізь, — сказав він. — Не відповідайте на їхні запитання, це круки, Ґольдмане. Гасатимуть за вами, аж поки змусять ляпнути щось не те. Тримайте себе в руках і не кажіть їм і слова. Кожне ваше слово, що буде хибно витлумачене, обернеться проти нас і зашкодить стратегії захисту.

— А яка ваша стратегія?

Він поважно зиркнув на мене.

— Усе заперечувати.

— Усе заперечувати? — перепитав я.

— Усе. Їхні стосунки, викрадення, убивства. Я доможуся, щоб його визнали невинним, та ще й злуплю зі штату Нью-Гемпшир відшкодування за моральні та матеріальні збитки.

— А як же рукопис, що знайшли разом з останками Но-ли? Як зізнання Гаррі про те, що в нього був із нею роман?

— Той рукопис ні про що не свідчить! Написати — не означає вбити. Та й Гаррі добре пояснив цю обставину: Нола взяла той рукопис незадовго до зникнення. Що ж до їхнього роману, то це було просто захоплення. Нічого особливого. Нічого незаконного. Ось побачите, прокурор нічого не доведе.

— Я оце балакав із начальником аврорівської поліції, Тревісом Довном. Він каже, що Гаррі підозрювали вже тоді.

— Дурниці! — визвірився Рот, який, чуючи заперечення, завжди зривався на грубість.

— І підозрюваний тікав у чорному «шевроле монте-карло». Тревіс каже, що Гаррі теж мав тоді таке авто.

— Дурня в квадраті! — вигукнув Рот. — Але це треба знати. Ви добряче попрацювали, Ґольдмане, мені така інформація потрібна. Якщо вже ви знаєте всіх йолопів Аврори, то розпитайте, що вони говоритимуть у суді, якщо їх викличуть як свідків. І постарайтеся рознюхати, хто з них полюбляє перехилити чарчину чи віддухопелити свою дружину: таким свідкам немає віри.

— Хіба це не підлі прийоми?

— На війні як на війні, Ґольдмане. Буш збрехав нації, щоб напасти на Ірак, але це було необхідно: він дав під сраку Саддамові, звільнив іракців, і світ став набагато ліпший.

— Більшість американців не схвалює цієї війни. То було справжнісіньке лихо.