Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 272
Жоель Діккер
Коли ми вийшли від Стефані Ларжиняк, Ґегаловуд глянув на мене великими збентеженими очима і запитав:
— Що ж це коїться, письменнику?
— А я оце у вас хотів запитати, сержанте. І що нам тепер робити, як ви гадаєте?
— Те, що відразу повинні були зробити: з’їздити до Джексона, штат Алабама. Ви вже давно поставили хороше запитання: що сталося в Алабамі?
І ми й полетіли в Алабаму.
В аеропорту Джексона нас зустрів молодий працівник поліції штату Філіп Томас, із яким Ґегаловуд зв’язався кілька днів тому. Він стояв у залі прибуття, насунувши на очі криси капелюха, в однострої, прямий мов тичка. Шанобливо поздоровкавшись із Ґегаловудом, він глянув на мене і трохи підняв капелюх.
— Чи міг я вас десь бачити? — запитав він. — Може, в телевізорі?
— Може, й так, — відказав я.
— Ось я допоможу, — втрутився Ґегаловуд. — Це про його книжку всі базікають. Остерігайтеся його, він здатен такого веремія закрутити, що здуріти можна буде.
— То родина Келлерґанів — це та, про яку йдеться у вашій книжці? — Томас насилу приховував подив.
— Авжеж, — відказав за мене Ґегаловуд. — Тримайтеся подалі від нього, юначе. Мені так спокійно жилося на світі, поки не зустрів його!
Полісмен Томас дуже відповідально поставився до свого завдання. На прохання Ґегаловуда він підготував невеличку довідку про Келлерґанів, і ми переглянули її в ресторані неподалік від аеропорту.
— Девід Келлерґан народився в Монтґомері 1923 року, — доповідав Томас. — Навчався у семінарії, став священиком і приїхав до Джексона, де служив у парафії Маунт-Плезант. 1955-го одружився з Луїзою Бонвіль. Жили у спокійному кварталі на півночі міста. 1960 року Луїза Келлерґан народила дочку, Нолу. Нічого цікаво більш не було. Набожна, мирна алабамська родина. До тієї жахливої трагедії 1969 року.
— Трагедії? — перепитав Ґегаловуд.
— Сталася пожежа. Якось уночі дім згорів. Луїза Келлерґан загинула під час пожежі.
У Томасовій довідці були ксерокопії тодішніх газетних статей.
У поліційному рапорті зазначалося, що 30 серпня 1969 року, о першій годині ночі, поки Девід Келлерґан перебував біля парафіянина, який помирав, у домі, де спали Луїза та Нола, сталася пожежа. Повертаючись додому, священик помітив стовп диму. Він кинувся до хати: другий поверх уже охопило полум’я, проте йому пощастило дістатися до кімнати доньки. Знайшов її у ліжку в напівпритомному стані. Він виніс дівчинку в сад і хотів повернутися по дружину, та полум’я вже охопило і східці. На крики збіглися сусіди, але й вони були безсилі. До приїзду пожежників палав увесь другий поверх, полум’я шугало з вікон і вже перекинулося на покрівлю. Луїзу Келлерґан знайшли мертвою: вона задихнулася від диму. Поліція дійшла до висновку, що, напевно, пожежа спалахнула через непогашену свічку, від якої зайнялися штори; потім полум’я швидко охопило дерев’яний дім. Крім того, отець Келлерґан у своїх показаннях уточнив, що його дружина часто запалювала на комоді ароматичну свічку.
