Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 25

«Під нас легендарних перегонів Маркує Ґольдман, на прізвисько Неперевершений, уже обігнав суперників і ладен був здобути блискучу перемогу, але став жертвою неякісної бігової доріжки: він упав і зламав ногу».

З біговою кар’єрою, та й зі спортом загалом, було покінчено: з огляду на те каліцтво мене звільнили від фізкультури аж до кінця навчання. За самовідданість і героїзм мене вшанували табличкою у «вітрині пошани», де вже було виставлено мою бігову футболку. А директор, проклинаючи кепську якість бігової доріжки у Фелтоні, поміняв на стадіоні все покриття, вгативши в нього кошти, передбачені на позакласну роботу, тому наступного року в ліцеї не відбувалося ніяких заходів.

Після закінчення ліцею, маючи купу чудових оцінок, похвальних грамот і рекомендацій, я ухвалив фатальне рішення: вступити до університету. І ось, лежачи пополудні на ліжку й роздивляючись три запрошення — з Гарварду, Єлю й Берроузу, маленького провінційного університету в Массачусетсі, — я й миті не вагався: треба вступати в Берроуз. Іти до великого університету означало ризикувати своєю репутацією Неперевершеного. Гарвард і Єль були зависокою планкою: мені не хотілося зустрічатися з невгамовною елітою, що сповзеться туди з усіх країв і заселить всеньку Дошку пошани. У Берроузі доступ до почестей був легший. Не хотілося Неперевершеному обсмалити крилець. Йому кортіло так і лишитися Неперевершеним. А Берроуз пречудово на це надавався: скромний кампус, де я буду зіркою першої величини. Я легко переконав батьків, що факультет філології того університету з будь-якого погляду набагато кращий, ніж у Гарварді чи Єлі, тож восени 1998 року подався з Ньюарка до того маленького промислового містечка в Массачусетсі, де й зустрів Гаррі Квеберта.

Десь надвечір, коли я сидів на терасі, гортаючи альбоми і поринувши у спомини, зателефонував схвильований Дуґлас.

— Ради бога, Маркусе! Я повірити не можу, що ти попхався до Нью-Гемпширу, не попередивши мене! Журналісти дзвонять і запитують, що ти там робиш, а я нічого не знаю! Довелося ввімкнути телевізор, щоб дізнатися про все. Повертайся в Нью-Йорк! Повертайся, поки не пізно, бо ця історія занапастить твою репутація! Завтра удосвіта виїжджай відтіля і катай до Нью-Йорка. В Квеберта пречудовий адвокат. Нехай він робить свою роботу, а ти зосередься на книжці. За два тижні ти повинен здати Барнаскі роман!

— Гаррі потрібно, щоб поруч був друг, — відтяв я.

Запала мовчанка, а потім Дуґлас промимрив, наче лише тепер збагнув те, чого не міг уторопати вже місяцями: