Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 21

Р. S. Якщо попри все вам захочеться трохи побути в Нью-Гемпширі чи вряди-годи сюди приїздити, то знайте, що двері будинку в Гусячій бухті для вас завжди відчинені. Живіть там скільки захочете. Прошу тільки про одне: годуйте чайок. Кладіть хліб на терасі. Годуйте чайок, це важливо».

— Не кидайте його, — сказав Рот. — Ви потрібні Квебертові.

Я кивнув.

— Як його справи?

— Кепсько. Чули новини? Всі вже знають про книжку, це катастрофа. Що більше я дізнаюся, то тяжче замислююсь, як мені його захищати.

— Звідки сталося витікання інформації?

— Гадаю, простісінько з кабінету прокурора. Там хотіли посилити на нього тиск, залучивши громадську думку. Їм потрібне щиросерде зізнання, адже ясно, що в справі тридцятирічної давності важить лише воно.

— Коли я зможу його побачити?

— Завтра вранці. В’язниця штату розташована на виїзді з Конкорда. Де ви зупинитеся?

— Тут, якщо можна.

Він скривився.

— Ох, сумніваюся, — сказав він. — Поліція обшукала дім. Адже це місце злочину.

— Хіба місце злочину не там, де яма? — запитав я.

Рот пішов поглянути на вхідні двері, потім обійшов дім і, всміхаючись, підійшов до мене.

— З вас був би добрячий адвокат, Ґольдмане. На дверях печаток нема.

— Це означає, що я маю право тут поселитися?

— Це означає, що вам ніхто не забороняє поселитися тут.

— Не певен, що зрозумів вас.

— У цьому чар американського права, Ґольдмане: коли нема закону, то ви його вигадуєте. І якщо вам забороняють, ви дійдете аж до верховного суду, що визнає вашу правду і надрукує ухвалу під вашим іменем: Ґольдман проти штату Нью-Йорк. Знаєте, чому, перш ніж затримати, правоохоронці повинні зачитати вам ваші права? Бо в 60-х роках засудили за зґвалтування такого собі Ернесто Міранду на основі його власних зізнань. І ось, уявіть собі, його адвокат заявив, що це незаконно, бо ґвалтівник Міранда до школи не вчащав і не знав, що Білль про права дозволяє йому ні в чому не зізнаватися. Адвокат поставив під сумнів розслідування, здійняв бучу, звернувся до верховного суду і, уявіть собі, виграв! Зізнання визнали недійсними, з’явилася славетна ухвала «Міранда проти штату Арізона», і тепер кожен полісмен, який хоче вас заграбастати, повинен казати: «Ви маєте право мовчати і маєте право на адвоката, якщо у вас немає коштів, то адвоката вам надасть держава». Одне слово, всією тією дурнуватою скоромовкою, що ми її чуємо весь час у кіно, завдячуємо другові Ернесто! Висновок: правосуддя в Америці, Ґольдмане, це колективна праця, в ній може брати участь кожен. Отож поселяйтеся в будинку, ніхто вам не заважатиме, а якщо поліція здуру поткне сюди носа, кажіть, що тут юридична лакуна, посилайтеся на верховний суд і погрожуйте позовом за відшкодування збитків, до того ж величезних. Вони завжди цього бояться. Але ключів од хати в мене нема.

Я дістав із кишені цілу в’язку.

— Гаррі дав мені колись їх, — сказав я.

— Ґольдмане, ви справжнісінький чарівник! Але, заради бога, не заходьте за ці стрічки, якщо не хочете доскочити лиха.

— Обіцяю. Чекайте, Бенджаміне, а що виявили під час обшуку?