Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 191
Жоель Діккер
— До Праттової роботи не підкопаєшся, — сказав він. — Пошуки провадили фахово.
— Щодо Гаррі, — нагадав я, — відомо, що фраза на рукописі написана не його рукою. Але чому тоді Нолу закопали в Гусячій бухті?
— Мабуть, щоб ніхто не завадив, — припустив Ґегаловуд. — Ви ж мені розповідали, що Гаррі всім казав, начебто його не буде вдома.
— Авжеж. То, на вашу думку, вбивця знав, що Гаррі немає вдома?
— Може, і знав. Але, погодьтеся, досить-таки дивно, що Гаррі, повернувшись, не помітив перекопаної землі коло хати.
— Він був сам не свій, — сказав я. — Стривожений, спустошений. Весь час чекав Нолу. Цього достатньо, щоб не помітити клапоть переритої землі, тим більше в Гусячій бухті: там невеличкий дощ пройде, і довкола непролазна грязюка.
— Добре, сяк-так погодимося… Отже, убивця знає, що йому тут ніхто не завадить. А якщо раптом знайдуть труп, то на кого впаде підозра?
— На Гаррі, звісно.
— Браво, письменнику!
— Так, але ж звідки ця фраза? Хто написав «
— А ось це запитання на мільйон доларів. І, мушу сказати, передовсім для вас.
Головна наша проблема полягала в тому, що сліди розходилися на всі боки. Чимало важливих запитань так і лишилися без відповіді, й Ґегаловуд записав їх на великих аркушах паперу.
Увечері Ґегаловуд прикріпив кнопками ті плакати на стіну мого номера і сумно та невесело зітхнув.
— Що далі ми просуваємося, то більше незрозумілого, — сказав він. — Як на мене, є якась головна ланка, що пов’язує цих людей і ці події. І це ключ до розслідування! Якщо ми знайдемо зв’язок, злочинець буде в нас у руках.
Він упав у крісло. Була сьома вечора, і він уже не мав сили думати. А я останніми днями поновив заняття, що вже колись був розпочав, — їздив боксувати. Знайшов залу за п’ятнадцять хвилин їзди й вирішив урочисто повернутися на ринг. Бував там щовечора, відколи перебрався в «Ріджентс»; клуб мені порекомендував готельний швейцар, він сам там тренувався.