Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 175

— Ґольдмане, надійшли результати!

— Які результати?

— Почерк! Почерк не Гаррі! Це не він написав ту фразу на рукописі!

Я радісно скрикнув:

— І що це означає?

— Ще не знаю. Та якщо це не його почерк, отже, під час убивства Ноли рукопису в нього справді не було. А рукопис — один із головних доказів, на ньому тримається обвинувачення. Суддя вже призначив нове слухання на одинадцяту ранку цього четверга, десятого липня. Швидко викликали, для Гаррі це хороша новина.

Я був страшенно схвильований: незабаром Гаррі буде на волі! Отже, він невинен і від самого початку казав правду. Я з нетерпінням чекав четверга. Та напередодні, в середу, 9 липня, сталася катастрофа. Десь о п’ятій пополудні я сидів у Гаррі в кабінеті й переглядав свої нотатки. І тоді мені на мобільник зателефонував Барнаскі. Голос його тремтів.

— Маркусе, у мене погані новини, — відразу заявив він.

— Що сталося?

— Крадіжка сталася, ось що!

— Що вкрали?

— Ваші нотатки… Ті, що ви привезли мені в Бостон.

— Що? Як це можливо?

— Вони лежали у мене в шухляді стола. Вчора вранці їх там уже не було… Спершу подумав, що Мариза прибирала і поклала їх до сейфа, вона завжди так робить. Я її спитав, та вона каже, що нічого не чіпала. Я цілісінький день їх шукав, але так і не знайшов.

У мене закалатало серце. Я передчував грозу.

— Але чому ви подумали, що їх викрали?

Запала мовчанка. Потім Барнаскі пояснив:

— Мені по обіді весь час телефонують, звідусіль — із «Ґлоуб», «Юесей Тудей», «Нью-Йорк Таймс»… Хтось передав копії ваших нотаток усій американській пресі, й вона незабаром їх оприлюднить. Маркусе, цілком можливо, що завтра вся країна дізнається про зміст вашої книжки.

Частина друга

Письменницьке зцілення

(створення книжки)

14. Перед трагічними подіями 30 серпня 1975 року

  — Бачите, Маркусе, наше суспільство так улаштоване, що весь час доводиться обирати між розумом і пристрастю. Розум іще ніколи нікому не зрадив, а пристрасть часто згубна. Тож мені тяжко буде вам допомогти.
  — Гаррі, нащо ви мені це кажете?
  — Просто так. Життя — суцільна облуда.
  — Доїдатимете картоплю?
  — Та ні. Пригощайтесь, як хочете.
  — Дякую, Гаррі.
  — Вам геть нецікаво те, що я кажу?
  — Чому ж, дуже цікаво. І я уважно вас слухаю. Пункт чотирнадцятий: життя — суцільна облуда.
  — О господи! Маркусе, ви нічогісінько не зрозуміли. Часом у мене таке враження, наче я спілкуюся з недоумком.

16-та година