Читать «Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна» онлайн - страница 6

Сила і впевненість царя царів у повній перемозі запалили присутніх. Від диванів і високих баз котився схвальний гомін. Підсилений високими колонами, він розростався і дзвенів, немов буревій, що рвався на простори. Вельможі потіли від радісного збудження. Стрясали повітря вигуками:

— Напоїмо кров’ю Скіфа його землю. Помстимося за пограбування палацу в Екбатані.

— Перекинемо наплавні мости з Азії в Європу.

— Понт Евксінський стане Перським озером. Озером Великої Персії, єдиної в світі держави.

— Відріжемо яванські міста. Від Скіфа вони отримують хліб, м’ясо, рибу.

— Дорогою підкоримо фракійські племена.

— Вдеремося в землі Скіфа і винищимо його до ноги. Потім рушимо степовим коридором.

— На коліна поставимо народи Середньої Азії. Примусимо їх платити нам данину.

Величний порух царського жезла закрив Священну раду.

— Дозволяю устати, — зронив останні слова цар царів.

Перші особи імперії підвелися. Із вигуками: «Дарію, ти переможеш!» — подали долілиць і, плутаючись у довгому одязі, вставали. Хлопчики, старший із молодшим, повкидали іграшки в кишені й наввипередки побігли із зали засідань. Середульший обережно зліз із кам’яного стільця. Підстрибуючи, вправно минав збуджене панство. Ось і він зник за високими колонами.

Перстень Дейока

Вельможі задкували з притисненими до грудей руками. Головний архівіст підповз на колінах до трону. Припав вустами до розшитих перлами жовтих черевиків. Гаряче їх цілував. Дарій великодушно дозволив служці стати на рівні ноги.

— Яких благ проситимеш?

— О, царю царів! Не благ проситиме твій вірний слуга. Жадає повідати про печаль, що жалким скорпіоном живе у його серці.

— У чому сіль твоєї печалі?

— Твій вірний слуга, о великий, одного разу заглибився в читання старих глиняних табличок. Натрапив на лист дружини Камбіза. Мандіна писала до свого батька, царя мідійського. Лист Мандіни дуже сумний.

— Що засмутило царицю?

— Цариця зі страхом писала при зникнення електрового персня, на якому викарбуваний напис «Всеперемагаючому».

— Перснів у доньки царя, як листя на оливі.

— О великий, той перстень особливий. Він належав патріархові мідійських царів Дейокові. Вважали, що камінь персня має велику магічну силу. Оберігає спокій царя, державі дає сили, народу — добробут, країну відводить від смут.

— Про який камінь мова?

— Про астерікс, дванадцятипроменеву зірку. Рідкісний камінь.

— М-да, — мимохіть зронив Дарій.

Перстень із астеріксом дійсно заслуговував на увагу.

— Астерікс найжаркіше розгорається, коли над сузір’ями й зірками головує Сиріус. Мій пане, війна проти поганців проходитиме у місяці сівану і тамузу. Тоді небесний жезл влади триматиме Сиріус. Астерікс в цей час має найбільшу силу.

— Сиріус — головний серед зірок східного горизонту, як пророк серед людей на землі, — задумливо мовив Дарій.

Цар царів ворухнувся, щоб стати на ноги. Архівіст припав вустами до парчевого одягу.

— О великий, вірний слуга тобі ще не все сказав.

— Говори, — великодушно дозволив Дарій і затримався на кінчику трону.

— У бібліотеці зберігається багато старих письмен. Серед них твій вірний слуга надибав донесення головного жерця, що спілкувався з духами. Духи напророчили смуту, в яку порине країна після Камбіза. Жрець радив майбутньому цареві не знімати з руки перстень з написом «Всеперемагаючому».