Читать «Подорож на Пуп Землі» онлайн - страница 20

Перший крок зроблено! Від радощів мене роздувало, наче мильну бульбашку, я стрибав до стелі, бігав по стінах і телефонував усім друзям, розказуючи, що влітку лечу до Перу. Авіакомпанія-перевізник мала назву «Air Comet» і базувалася в Мадриді. Раніше я про неї не чув нічого, оскільки «Air Comet» оперувала тільки на так званих long-haul маршрутах, не маючи жодного рейсу всередині Європи. Я ще тоді, пригадую, подумав: дивна якась авіакомпанія.

А через два дні все полетіло шкереберть. Така вже в мене, мабуть, доля: підготовка кожної нової експедиції супроводжується заледве не її повним крахом. Тож через два дні після проведення платежу Янові на поштову скриньку надійшло повідомлення, в якому чорним по білому було написано, що наші квитки скасовано. Без вказівки причини.

Чех, не зволікаючи, зателефонував мені в Україну.

– Чувак, ми не купили квитки, – випалив мій товариш.

«Що за нісенітниця? – міркую. – Він, що, збожеволів? Яне, друже, ми ж не далі як позавчора владнали справу з квитками!» Я навіть почав хвилюватися за душевне здоров’я мого колеги. На дідька, питається, цей фрик здався мені тепер у Південній Америці?

– Ми купили квитки позавчора. Ти хіба забув? – якомога спокійніше нагадав я.

– Та не забув! Просто мені не прийшло підтвердження.

Неприємна підозра зародилася в моєму мозку та щомиті зростала. Справа під шлунком щось неприємно захлюпало.

– Підтвердження? – перепитую.

– Підтвердження.

– Не надійшло?

– Так, не надійшло.

– Що означає «не надійшло підтвердження»? – у моєму голосі з’являлися перші металеві нотки. – How the fuck could it happened?!

– Та дідько його знає! – виправдовувався Ян. – Ми ж купували квитки через шведське онлайн-агентство…

– Так! Саме так!

– …однак вони не продають квитки, а лише пропонують зручний пошуковий сервіс найдешевших білетів серед безлічі авіакомпаній. Після оплати квитків із сайту надходить інформація про замовлений рейс. Водночас агентство переказує кошти на рахунок авіакомпанії. Після цього авіакомпанія протягом двадцяти чотирьох годин зобов’язана підтвердити факт бронювання.

У мозку щось забулькало, я роздув щоки, наче хом’як, що тягне додому півмісячний запас соняшникового насіння, й уже майже не слухав товариша. Далі наша розмова вже не скидалася на діалог. Ян щосили репетував у слухавку, перекрикуючи мене, а я просто лаявся, не маючи снаги сказати щось путнє.

– Ти не розумієш, – горлав Ян, уриваючи нестримний потік моєї лайки, – це означає, що авіакомпанія протягом двадцяти чотирьох годин мусила надіслати підтвердження про придбання квитків!

– І що, бляха муха?! – волав я.

– І нічого! Вони не надіслали. Ну, тобто надіслали, але не підтвердження квитків, а підтвердження того, що наших квитків немає.