Читать «Подорож на Пуп Землі» онлайн - страница 12

Щоправда, був ще один нюанс. Я мав дуже приблизне уявлення, в якому стані пришкандибаю на PhD-meeting після такого звитяжного акту героїзму: буйного бенкету, чотиригодинної поїздки до Києва та ранкового двогодинного перельоту.

Утім, я не дуже переймався, заспокоюючи себе тим, що мій організм і не таке витримував. А тому відразу забронював квитки.

10 жовтня 2008-го, десь між 2:00 та 3:00 ночі, Рівне, Україна.

Шістнадцять годин до початку парубочої вечірки.

Два дні до весілля.

Він почав боліти ще позавчора ввечері. Бісовий, триклятий, довбаний зуб! По-моєму, найгірше, що може трапитися в житті, – це зубний біль. Танталові муки, тортури інквізиторів – усе це лише комарині укуси порівняно з воістину диявольським винаходом за назвою «зубний біль», що переслідує людину від першого дня її появи на Землі…

Учора ввечері мені таки вдалося заснути, а на ранок біль стишився до ледь помітного ниття, на яке я не звертав уваги, заклопотаний підготовкою до Едової парубочої вечірки.

Цього вечора так легко відбутися не вдалося. Варто було покласти голову на подушку, як десь із-під лівої щоки починали шугати блискавки, вистрілюючи через вухо аж до стелі, розриваючи на шматки черепну коробку. Я вже не міг визначити, який саме зуб болить, увесь лівий бік обличчя палав нестерпним синім полум’ям. Біль був настільки діткливим і пронизливим, що я замалим не ліз на стіни.

За всю ніч я так і не склепив очей. На ранок, посинілий і змучений, із землистими мішками під очима, пішов до лікаря.

Завдяки маминим знайомствам мене прийняли без черги та без попереднього запису.

– Нижній кутній зуб… пульпіт, – швидко оголосив вирок дантист.

– Але в мене болить не там… – пробував заперечити я, – болить зверху, і… і… взагалі всюди. І там же навіть карієсу немає.

– Це кутній зуб, а з ними таке часто трапляється…

– І що мені тепер робити? – запитую, розуміючи, що сьогоднішній день безнадійно зіпсований.

– Зараз будемо лікувати. Спочатку я покладу миш’як, а знову прийдеш днів через два…

– Е-е-е… я не можу… у мене весілля, – лопотів я, мов у гарячці.

– Що-о?!

– Ну, тобто весілля не у мене, а в мого друга, але я є старшим дружбою, тому не можу пропустити церемонію!

– Тоді тобі доведеться прийти в понеділок, – заявив лікар.

– Теж не можу, бо в понеділок я лечу до Швеції.

Стоматолог уважно подивився на мене, потому вклав на своє екзекуторське крісло та зробив укол знеболювального.

– Це всього лише кутній зуб, – заспокійливо промовив він, після чого, взявши до рук долото й молоток (кутнього зуба вирвати не так просто), за двадцять хвилин позбавив мене пекельного джерела болю…

Після операції щока напухла, наче за неї впихнули м’ячик для тенісу. Через безсонну ніч та чималу дозу знеболювального мене страшенно тягнуло на сон. Приплівшись додому, я насамперед зателефонував Еду та печально повідомив, що «на заль, не змозу плийти на цоловіцу вецілку, бо мені вигвали зуба, і сцока, курва, напухла так, сцо ледве язиком повелтаю».

Наостанок я заліз в Інтернет і перевірив пошту. В електронній скриньці лежав один-єдиний непрочитаний лист від Яна. Чех писав про нашу грядущу поїздку: