Читать «Пісні про волю» онлайн - страница 2

Леся Українка

1905

* * *

«Нагаєчка, нагаєчка!» – співають накінець, присвистують, притупують, ще пустяться в танець. Чого ж се так утішилась, громадонько моя? По кім же се гуляла так «нагаєчка твоя»? Се ж по тобі, громадонько, нагаєчка гуля, тобі ж вона й взнаки далась «восьмого февраля»! Навіщо ж їй нагадувать такі веселі дні, щоб знову розгулялася ще по твоїй спині? Над власною наругою жартуєш ти сама, невже ж бо ти, громадонько, зовсім без сорома? Ще пісня не вродилася, щоб волі заспівать, а ти мов заходилася знічев’я танцювать.

01.07.1905, Колодяжне