Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 23

Марк відмовився з двох причин. По-перше, його адвокат запевнив, що владі було б складно довести таку справу в суді, а отже, йому навряд чи загрожують обвинувачення. По-друге — і це мало вирішальну вагу,— Денні й Трей були на волі. З цього випливав не лише той факт, що рукописи зараз надійно сховано, а ще й імовірність відплати. Крім того, навіть якби Марк повідомив повні імена Денні й Трея, ФБР навряд чи змогло б їх розшукати. Марк, звісно, гадки не мав, де зараз були рукописи. Він знав адреси другого й третього притулків, але розумів, що ними, напевно, не скористалися за призначенням.

XXI

Усі зачіпки виявилися марними, і слідство зайшло в глухий кут. Тепер лишалося тільки чекати. Ті, у кого на руках були рукописи, неодмінно мали зажадати за них готівку — багато готівки. Рано чи пізно вони об’являться, але де й коли? І скільки грошей вони вимагатимуть?

Розділ другий.

Торговець

І

Коли Брюсові Кейблу виповнилося двадцять три й він досі рахувався третьокурсником в Обернському університеті, раптом помер його батько, із яким вони постійно сварилися через брак академічних успіхів у Брюса — кілька разів доходило до того, що пан Кейбл погрожував викреслити сина з заповіту. Якийсь древній родич зробив статок на видобутку гравію і, слідуючи невдалій пораді юристів, заснував мережу безглуздих і по-дурному організованих трастових компаній, які відтоді розсіювали його гроші між новими поколіннями недостойних родичів. Родина довго жила за фасадом великого багатства, спостерігаючи, як воно повільно тане. Загрози позбавити спадщини й перекрити доступ до виплат трастових компаній були улюбленою зброєю дорослих членів родини в боротьбі з молодими спадкоємцями, але користі від цих загроз було мало.

Пан Кейбл помер, так і не діставшись офісу свого адвоката, і на Брюса зненацька звалилася спадщина в триста тисяч доларів — сума нічогенька, однак недостатня для безбідного життя до кінця днів. Він подумував про інвестиції, але надійні варіанти обіцяли щорічний дохід лише в п’ять-десять відсотків, а цього явно було замало для того способу життя, який Брюс вважав для себе гідним (хоча раніше він узагалі не міркував про те, яким має бути цей спосіб життя). Більш сміливі інвестиції були надто ризикованими, а Брюс не хотів втратити те, що вже мав. Усе це призвело до вельми несподіваного для нього самого розвитку подій. Найдивнішим, мабуть, було його рішення кинути університет після п’яти років навчання й забути про нього назавжди.

Потім одна дівчина вмовила його вирушити разом із нею на флоридський пляж на бар’єрному острові Каміно — смузі суші довжиною в шістнадцять кілометрів прямо на північ від Джексонвілла. У гарній квартирі, за оренду якої платила дівчина, Брюс провів місяць здебільшого за тим, що спав, пив пиво, серфінгував, годинами милувався океаном і читав «Війну і мир». Його спеціальністю в університеті була англійська мова та література, і в нього набралася ціла купа великих книжок, які він давно мав би прочитати.