Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 2

Джон Гришэм

У своєму листі професор Манчін просив відповісти йому електронною поштою й указав особисту адресу на Gmail Пояснював це тим, що свою університетську електронну пошту перевіряє рідко. Ед подумав: «Певно, тому, що ти просто якийсь там ад’юнкт, у якого, мабуть, нема навіть нормального кабінету». Такі думки бували в нього нерідко, але він, звісно, як професіонал ні з ким ними не ділився. Про всяк випадок наступного дня він відправив відповідь через поштовий сервер Портлендського університету. Подякувавши професору Манчіну за лист, Ед запросив його до Принстонського університетського містечка, а також попросив повідомити приблизний час приїзду та зазначив кілька основних правил щодо роботи з колекцією Фіцджеральда. Оскільки цих правил було багато, він запропонував професору Манчіну ознайомитися з ними на сайті бібліотеки.

Надійшла автоматична відповідь, яка повідомляла Еда про те, що з Манчіном кілька днів не можна буде зв’язатися. Один із поплічників Манчіна зламав сайт Портлендського університету так, щоб утрутитись у роботу сервера електронної пошти факультету англійської мови: для досвідченого хакера це була простісінька робота. Про те, що Ед надіслав відповідь, самозванець і його напарник дізнались одразу.

«Хто б сумнівався», — подумав Ед. Наступного дня він відправив те саме повідомлення на особисту електронну адресу професора Манчіна. Не минуло й години, як той відповів із натхненними подяками, поділився своїм палким бажанням якнайскоріше дістатися до бібліотеки і таке інше. Він захоплено розповідав, що вивчав сайт бібліотеки, що багато годин провів із цифровими архівами Фіцджеральда, що давно володіє багатотомною серією факсимільних видань перших рукописних чернеток цього видатного автора і що особливо його цікавлять рецензії й критичні огляди першого роману Фіцджеральда, «По цей бік раю».

«Чудово», — подумав Ед. Він не раз уже все це бачив. Цей хлопець, вочевидь, хотів справити на нього враження ще до свого приїзду — і то була цілком звична річ.

II

Френсіс Скотт Фіцджеральд вступив до Принстонського університету восени 1913 року. Коли йому було шістнадцять, він мріяв написати великий американський роман — і справді почав працювати над ранньою версією роману «По цей бік раю». Чотири роки по тому він кинув навчання, щоб вступити на військову службу й вирушити на війну, проте війна тоді саме скінчилась, і на фронт він так і не потрапив. Його класичний твір, роман «Великий Ґетсбі», було опубліковано в 1925 році, але славу він здобув лише після смерті автора. Фіцджеральд все життя мав грошові труднощі й до 1940 року працював у Голлівуді, штампуючи кепські сценарії й страждаючи від проблем як зі здоров’ям, так і з творчою самореалізацією. 21 грудня він помер від серцевого нападу, який, імовірно, був зумовлений його багаторічним пияцтвом.