Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 146

— Не знаю. А хто ще його бачив?

— Лише ми двоє.

— І Ноель нічого не знає.

— Ну звісно, що ні. Їй до цього нема справи. У неї свій бізнес, у мене — свій.

— І торгівля краденими книгами й рукописами — це частина твого бізнесу?

— Іноді.

Закривши коробку, Брюс помістив її назад у дерев’яний футляр, а тоді поклав його в ящик у сейфі й засунув його.

— Я правда хочу піти,— промовила Мерсер.

— Гаразд, гаразд. Не думав, що ти так відреагуєш. Ти казала, що нещодавно закінчила читати «Останнього магната», і я подумав, що тобі це сподобається.

— «Сподобається»? Це мене приголомшило, збило з пантелику, налякало до смерті, але аж ніяк мені не «сподобалося», Брюсе. Це якесь безумство!

Брюс замкнув сейф, потім сховище, і, коли вони ступили на східці, вимкнув світло. На першому поверсі Мерсер попрямувала до вхідних дверей.

— Ти куди?— запитав він.

— Я йду звідси. Відімкни, будь ласка, двері.

Брюс схопив її, обернув, міцно притиснув до себе й сказав:

— Слухай, мені шкода, що я тебе налякав. Вибач, гаразд?

Мерсер різко відсторонилася.

— Я йду звідси. Я не хочу тут лишатися.

— Ну Мерсер, ти надто гостро реагуєш. Ходімо нагору, доп’ємо шампанське.

— Ні, Брюсе, я зараз не в тому гуморі. Повірити не можу...

— Ну вибач.

— Ти вже це казав. Відімкни, будь ласка, двері.

Брюс знайшов ключ і відімкнув замок. Мерсер швидко вийшла, не сказавши ні слова, і попрямувала за ріг, до своєї автівки.

XIV

Весь план спирався на припущення й здогадки — і значною мірою на надію. Але тепер він спрацював. Вони мали доказ, мали ту відповідь, яку так відчайдушно прагнули отримати,— але чи зможе Мерсер зробити наступний важливий крок? Чи наважиться вона зробити телефонний дзвінок, який відправить Брюса за ґрати на десять років? Мерсер уявляла собі, яким це стане для нього падінням, безчестям, приниженням, який жах він відчуватиме, коли його затримають і змусять пред’явити крадене, заарештують, засудять і нарешті ув’язнять. Що ж стане з його прекрасною та впливовою книгарнею, будинком, друзями, грішми, колекцією рідкісних книг, які для нього такі цінні? Її зрада матиме страшні наслідки й зашкодить не одному лише Брюсові. Можливо, сам Кейбл і заслуговував на таку долю, але не його працівники, друзі чи навіть Ноель.

Опівночі Мерсер продовжувала сидіти на пляжі, загорнувшись у шаль і зарившись ногами в пісок, і видивлялася на залиту місячним світлом воду, питаючи себе, навіщо піддалася вмовлянням Елейн Шелбі. Мерсер, звісно, пам’ятала, чому це зробила, але нині гроші здавалися справдешньою дрібницею порівняно з тією катастрофою, до якої призведе її дзвінок. Правда була в тому, що їй подобався Брюс Кейбл, подобалися його чарівна посмішка й невимушена манера спілкування, приваблива зовнішність, оригінальний стиль одягу, дотепність і розум, його щира повага до письменників, його досвідченість у ліжку, його імідж, його друзі, його репутація й харизма, яка іноді здавалася якоюсь магічною. Мерсер потайки раділа своїй близькості з ним і тому, що входить у його найближче оточення,— і навіть тому, що поповнила його й без того довгий список перемог на любовному фронті. Завдяки йому за останні шість тижнів вона відчула більше радості й утіхи, ніж за попередні шість років.