Читать «Новi пригоди Самоходика (на украинском языке)» онлайн - страница 4

Я був певний, що цей чоловiк тижнiв зо два старанно готувався до вiдпустки, силкуючись завбачити всi несподiванки, що можуть спiткати його в кемпiнгу. Отож, мабуть, у лiвiй кишенi вгорi вiн носив бензинову запальничку разом iз запасними камiнчиками. А як часом бензин скiнчиться, то в правiй кишенi внизу в нього була газова запальничка. А коли б i вона поламалася, у правiй кишенi вгорi вiн мав коробку сiрникiв. Я був також певний, що, вже поставивши намет, вiн виявить, що все ж таки забув узяти щось надзвичайно важливе i конче потрiбне.

На широкому поясi в нього висiв прилад, що був схрещенням сокирки з пилкою, лопаткою, молотком i фiнським ножем. З другого боку гойдався на ланцюжку величезний складаний нiж з кiлькома лезами i хитромудрий апарат, призначення якого не знали, мабуть, i самi його творцi. На лiвiй руцi чоловiк мав годинник, а на правiй бусоль з компасом. На ногах у нього були вовнянi капцi ручної роботи iз особливим чином пришитими пiдошвами. Як тiльки вiн вийшов з машини, жiнка подала йому черевики. Чоловiк поглянув спершу на годинник, потiм на бусоль.

- Ми їдемо правильно, - обернувся вiн до супутникiв з другої машини. А потiм зняв капцi i взувся в черевики.

- Я вважаю, - сказав вiн сивуватому чоловiковi, напевно, своєму приятелевi, - що твоя дружина теж повинна пошити тобi такi капцi. Коли ведеш машину, нога на педалi не так стомлюється. Про ноги треба дбати в дорозi. Пам'ятай: для туриста нога - то найважливiше. На натруджених ногах нiчого не зробиш.

Вiн говорив це так, нiби прийшов з Варшави пiшки, а не приїхав автомашиною.

Коли цей чоловiк дiзнався, що пором перевозитиме десь аж за годину, то ще дужче насупився. Разом iз своїм невеличким гурточком вiн увiйшов до закусочної, голосно повчаючи приятеля:

- Запам'ятай, Казику, в спеку не пий нi пива, нi лимонаду, бо це тiльки посилює спрагу. Треба пити або чорну каву, або гiркий, мiцний чай.

Вiн замовк, побачивши, що я сиджу за столом i запиваю лимонадом ковбасу з гiрчицею.

- О, до речi, - показав вiн на мене пальцем, - ось вам недосвiдчений турист. Йому дедалi дужче хотiтиметься пити.

Я безпорадно розвiв руками.

- На жаль, шановний добродiю, у цiй закусочнiй немає анi чорної кави, анi гарячого чаю.

Око в гладкого чоловiка переможно блиснуло.

- Ви чуєте? - загукав вiн до своєї групки: - Ось вам турист, без туристського досвiду. Бо з чого пiзнаєш справжнього туриста? Йому притаманна завбачливiсть. Справжнiй турист возить iз собою в одному термосi чорну каву, а в другому - гарячий чай. Люба Мишко, - звернувся вiн до дружини, - чи не почастуєш нас чаєм?

Я згiдливо кивнув i доброзичливо всмiхнувся "досвiдченому туристовi". Звичайно такi люди дуже набридають, але для природи вони зовсiм нешкiдливi. Ще не бувало, щоб такий педантичний i акуратний турист не закопав пiсля себе бляшанку з-пiд консервiв чи не загасив вогнища.