Читать «Незвичайні історії» онлайн - страница 15
Адольфо Бьой Касарес
— Я ніколи їй не брехав, — пояснив я.
— Це правда. Хоч вона визнала, що не вірила в твою недугу, поки не побачила тебе розпластаного тут, на вулиці.
Я раптом розлютився:
— Тому й вирішила розрахуватися зі мною уважною доглядальницею та гарним лікарем.
— Не вимагай від неї неможливого.
— Знаєш, у чому вся річ? Вона не розуміє, що я її кохаю.
Він відказав, що мені нічого ображатися — і вона мене кохала, коли я її кинув.
— Я був хворий, — заперечив я.
Массей зауважив, що кохання завжди вимагає неможливого. І додав:
— Як і ти зараз робиш усе, аби повернути її. Але вона не повернеться. Я поцікавився, звідки в нього така певність, і він відповів, мовляв, досвід підказує.
— До чого тут досвід! — вигукнув я, ледь стримуючи роздратування.
— Атож. Я її не кидав.
Я вражено глипнув на нього, бо мені здалося, що голос його затремтів. Він пояснив, що Данієла багато вистраждала і після розриву зі мною вже не могла закохатися. Принаймні так, як раніше.
— На все життя, розумієш?
— Тоді вона й зараз мене любить, — не втерпів я.
— Авжеж, що любить. Як друга, найкращого друга. І можеш попросити, аби вона і для тебе зробила те, що й для мене.
До Массея повернулася самовпевненість. Він незворушно став переповідати мені жахіття, які я не бажав чути й які ледь усвідомлював, бо ще перебував на хисткій межі недуги й одужання. Він розповів про так званих вуглецевих дітей, або двійників, представників клону. Повідомив, що Данієла спільно з Леклерком виростила зі своєї клітини (здається, він сказав саме «клітина», хоч я не певен) ідентичних собі істот. Чи, швидше, йшлося про одну істоту (вистачило й однієї, аби вжахнутися на повідомлення Массея), зростання якої вдалося пришвидшити, що за десять років вона стала красунею сімнадцяти-вісімнадцяти років.
— То це твоя Данієла? — спитав я, відчуваючи полегкість.
— Як не дивно, але ця жінка саме для мене. Ідентична з матір'ю, але… як би тобі сказати… Внутрішньо ближча мені. Не вважай це блюзнірством, що я зізнаюся: вона нічим не відрізняється від оригіналу. Тотожна й водночас зовсім іншої вдачі — врівноважена. Якби ти знав про наші стосунки, то тільки позаздрив би.