Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 126
Тетяна Ковтун
Ці жовтогарячі курчата вважають, що літочислення розпочалося з моменту їхнього вилуплення з яйця, думав Чорнята. А що б вони робили, якби він, «продукт старого режиму» і «апаратник», просто не допустив їх до благ, якими дозволив користуватися? Завдяки йому ці вчорашні студенти спілкуються на одній нозі з народними депутатами, літають із першими особами держави до Вашингтона, Берліна і Токіо, отримують нічогеньку зарплату і нагинають безвідмовну редакційну челядь задля своїх творчих забаганок. Хто ж не знав, що Олесь став заступником редактора «авансом»? Він ще ходив із заліковою до університету, коли Чорнята доручав йому вичитувати й підписувати газетні шпальти. Не всі журналісти легко змирилися з тим, що всі свої творчі плани їм доводиться узгоджувати з Холодієм. Бути у редакційному штаті означало цілковито підпорядковуватись Олесю, служити Олесю, подобатися Олесю.
У своїй самозакоханості наймолодший заступник Чорняти зовсім втратив здоровий глузд. Бач, побажав, аби його, перш ніж нагороджувати, на звання «заслуженого» висунув колектив. Мовляв, рекомендації Дмитра Віталійовича йому не досить. Припустімо, редактор зібрав би людей і натиснув на них. Але яку думку склали б тоді про нього, скажімо, старші колеги, жоден з яких не дослужився до такого звання? Ніхто ж інший як Олесь відкрито пояснював їхню присутність у штаті слабкістю характеру шефа. Але Дмитро Віталійович не міг так просто з ними розлучитися. Ці люди прослужили журналістиці довгі рок й у разі втрати роботи нагадували б старих циркових звірів, що вмирають від туги і голоду в зоопарках. Почесних чотириногих у цирку годують до смерті. Віра Терентіївна була з таких. Хто-хто, а вона б на тих зборах промовчала.
Чорнята перемкнув телеканал із нескінченною рекламою, і далі напружено міркуючи.
А молодші? Такі, як, скажімо, Євген Чубенко, не второпали б, чому старший за них лише на три роки Олсеь раптом увійшов до кола обраних. Хіба не всі разом вони створили бренд «Моя Україна»? Хіба Женя тільки заради власної втіхи роками їздив з Ірпеня на прес-конференції головного банкіра, відстежував кожне його слово і, зрештою, опанував фінансову тематику не гірше за мастодонтів із інших видань? Згодом між Олесем і Євгеном виникла своєрідна конкуренція — хто краще відслідковуватиме подальший шлях нової зірки українського політичного бомонду. Тепер суперництво між двома журналістами сягнуло апогею.
— А що Чубенко? — обмацуючи сигарету, сказала Валерія, коли між редактором і заступницею виникла дискусія стосовно пропорцій політики й економіки в газеті. — Він готує добротні матеріали, прямо скажемо, без Божої іскри. Три-ві-аль-ні! Переповідає зміст прес-конференцій і повідомлень інформагентств.
Як досвідчений газетяр, Дмитро Віталійович знав, що Каперс не об’єктивна. Вона навмисне применшувала значення економічної тематики в газеті. Що ж до нахабної самовпевненості, яку випромінював Холодій, то редактора це не могло ввести в оману. Він бачив не одного такого самородка. А головне, що всі вони були в його руках і робили те, що він їм накаже. Чорнята давно переконався: якщо посадити один навпроти одного інтелектуала й політика, то політик завжди брутально подавить інтелектуала.