Читать «Ніжно відданий Декстер» онлайн - страница 6

Технологія була настільки раціональною, що я почав дивуватися, чому ж і сам не додумався до такого способу утилізації власних залишків. Дурненький я; я-то всього лише використовував свій невеличкий катер задля риболовства та плавання навколо бухти. А тут МакҐрегор примудрився придумати повністю новий підхід до насолодження вечорами на воді. Це була доволі акуратна ідея, і в секунду підняло МакҐрегора до найвищої позиції у моєму списку. Назвіть мене нерозсудливим, навіть алогічним, оскільки зазвичай я не бачив чогось корисного у людських істотах, але з якихось дивних причин я турбувався про дітей. І коли я знаходив когось, хто полював на них, уявлення було таке, ніби цей хтось всовував в кишеню Темного Метрдотеля двадцятку, аби лише пересунутись на передову позицію. Я би із задоволенням відкинув вельветовий канат і провів МакҐрегора прямо до зали, якщо насправді підтвердиться, що він робив саме те, що схоже таки робив. Звісно ж, я мав бути абсолютно впевненим. Я завжди намагався уникнути розрізання на шматочки не тих людей, і було б прикрістю почати це зараз, навіть якщо це був ріелтор. Поміркувавши, я вирішив, що найкращий шлях, аби переконатися, було відвідати його катер, про який велася мова вище.

На щастя для мене, на день опісля дощило, як і зазвичай дощить кожного дня в липні. Проте цей дощик виглядав як цілодобовий шторм, що робило його прямо тим, що й замовляв Декстер. Я пішов із лабораторії судово-медичної експертизи в поліцейському відділку в Маямі, де я й працював, раніше звичайного і зрізав відстань по ЛеЖон, а далі поїхав прямо по Олд Катлер Роуд. Звернувши наліво, як я і сподівався, на причалі «Мейтесон Геммок» все виглядало зовсім спустошеним. Але я знав — десь в ста футах була охоронна кабінка, в якій чолов'яга гаряче очікував, аби взяти чотири долара і зробити мене привілейованим до входу на причал. Не показуватися біля кабінки, виглядало доволі гарною ідеєю. Звичайно, зберегти свою четвірку було досить важливим, але той факт, що я би з'явився тут під час дощу посеред тижня виглядало би підозріло, що було якраз тим, що я охоче намагаюсь уникати (враховуючи своє хобі).

Зліва дороги була маленька парковка, яка слугувала місцем для пікніків. Стара коралово-скельна пікнічна стояла поряд із озером справа. Я припаркував свою машину і натягнув яскраво-жовту всепогодню куртку. Відчуття були такими натуральними; якраз та річ, яку надягають задля взлому катера педофіла-вбивці. Також це робило мене доволі помітним, але я несильно турбувався про це. Я візьму курс на доріжку для велосипедистів, що знаходилась паралельно дорозі. Вона приховувалася за мангровими заростями, тому якщо охоронець вирішив би висунути голову із кабінки, — що було дуже малоймовірним, — він побачив би лише нечіткого яскраво-жовтого джогера. Лишень один відданий бігун на своєму післяполудневому маршруті, що біжить риссю, і чхати що там: дощ чи сонце.