Читать «Мудрець Країни Оз» онлайн - страница 6

Горобець сполохано цвірінькнув і полетів геть.

Розділ третій

Двоє поганих

Кікі обернувся й побачив біля себе якогось чудернацького дідка. Цей дідок не міг стояти прямо, бо на спині в нього випинався горб. У старого було товсте тіло й тонюсінькі ніжки та ручки. Велике кругле обличчя майже повністю ховалося в кущистій сивій бороді, яка спадала кошлатими пасмами аж до самих п’ят. На голові у нього стирчав віхоть такого ж самого білого волосся. Брудносірий одяг щільно облягав недоладну постать, а кишені віддувались, неначе були чимось до краю наповнені.

— Я не бачив вас тут, — сказав Кікі.

— А мене тут і не було, поки не з’явився ти, — відповів чудернацький дідок.

— Хто ви? — запитав Кікі.

— Я Злючка-Закарлючка, що довгий час був королем усіх гномів. Але мене вигнали з власної країни і зараз я просто блукаю по світу.

— За що ж вас вигнали? — поцікавився хлопчик-мрійник.

— А тепер у моді виганяти королів. Я був дуже гарним королем — для себе, звичайно, — та жалюгідні людці з Країни Оз не давали мені спокою. І я змушений був зректися престолу.

— Що це значить?

— Це значить, що мене вигнали, потурили, дали мені по шапці. Але поговоримо про щось приємніше. Хто ти і звідки сюди прийшов?

— Мене звати Кікі Ару. Я жив на Горі Жвак, що в Країні Оз, а тепер мандрую, як і ви.

Король гномів кинув на нього хитрий погляд.

— Я чув, що ота пташка казала, ніби ти обернув ся спочатку на сороку, а потім знову став сам собою. Це правда?

Кікі завагався, але не знайшов причини відмовлятись. йому здавалось, що так він покаже себе важливою особою.

— Так, це правда, — сказав він.

— То ти чаклун?

— Ні, — заперечив хлопчик, — я тільки знаю, як перевтілюватись.

— О, це теж неабияке чаклунство, — заявив старезний Злючка-Закарлючка. — У мене самого було кілька гарненьких чарів, але мої вороги позбавили мене їх. То куди ж ти зараз прямуєш?

— Я йду в трактир повечеряти й переспати, — сказав Кікі.

— А в тебе є гроші? — запитав гном.

— Є один золотий кружечок.

— Ага, той, що ти вкрав! Дуже добре. І до того ж ти радієш, що ти злий і поганий. Це ще краще! Ти мені подобаєшся, хлопче, і я піду в трактир разом з тобою, якщо пообіцяєш не замовляти на вечерю яєць.

— Ви не любите яєць? — запитав Кікі.

— Я боюся їх, вони небезпечні! — здригнувшись, сказав Злючка-Закарлючка.

— Гаразд, — погодився Кікі. — Я не замовлятиму яєць.

— Тоді ходім, — сказав гном.

Коли вони зайшли в трактир, господар похмуро глянув на Кікі і буркнув:

— Я ж сказав, що не дам тобі ні крихти без грошей!

Кікі показав йому золотий кружечок.

— А ти чого? — запитав трактирник, обернувшись до Злючки-Закарлючки. — Гроші маєш?

— Я маю дещо краще, — відповів старий гном і, вийнявши торбинку з однієї з численних своїх кишень, висипав на стіл цілу купу сяючих коштовностей — діамантів, рубінів, перлин.

Після цього хазяїн трактира став дуже ввічливим до подорожніх і дав їм смачну вечерю. Коли вони їли. хлопчик-мрійник запитав свого нового знайомого:

— Де ви взяли так багато коштовностей?

— Гаразд, я скажу тобі, — відповів гном. — Коли жителі Країни Оз забирали в мене моє королівство,— а забрали його тільки через те, що воно було моїм і що я хотів пристосувати його до себе, — вони сказали, що я можу взяти з собою стільки оцих коштовних камінців, скільки понесу на собі. От я й наробив на своїй одежі безліч кишень і набив їх ущерть. Коштовності — дуже хороша штука, коли вони супроводять тебе у мандрах. За них можна купити що завгодно.