Читать «Мудрець Країни Оз» онлайн - страница 56

Дороті була вражена, коли побачила зблизька, якими маленькими стали полонені, а Трот сказала своїм друзям:

— Якщо вам не пощастить нас скоро врятувати, від нас нічого не лишиться.

— Потерпи, люба, — заспокоїв її Мудрець, і витяг з Чорного Саквояжа знайомий нам блискучий топірець.

— Що ви збираєтесь робити цим топірцем? — запитав капітан Білл.

— Це чарівний топірець, — відповів Мудрець; — коли я накажу йому рубати, він поперерубує все коріння під вашими ногами і ви встигнете добігти до плота, перш ніж воно виросте знову.

— Не робіть цього! — стривожено закричав моряк. — Облиште! Адже коріння, що в нас під ногами — то наше власне тіло і живиться воно в землі нашими соками.

— Обрубати це коріння, — сказала Трот, — це все одно, що обрубати нам усі пальці на руках і ногах.

Мудрець заховав топірець у Чорний Саквояж і витяг замість нього срібні кліщики.

— Ростіть, ростіть, виростайте! — наказав він кліщикам, і тієї ж миті вони почали рости, витягатись і незабаром уже могли дістати від плота аж до самих полонених.

— А що ви збираєтесь робити тепер? — запитав Капітан Білл, з острахом дивлячись на кліщі.

— Цей чарівничий інструмент витягне вас із землі разом з корінням і пересадить на пліт, — пояснив Мудрець.

— Не робіть цього! — здригаючись усім тілом, за благав моряк. — Вони смертельно поранять нас!

— Це все одно, що вирвати здорові зуби, — пояснила Трот.

— Станьте маленькими! — наказав Мудрець кліщам. Кліщі одразу зробились маленькими, і він їх кинув у Чорний Саквояж.

— Ну, друзі, здається нам прийшов кінець, — сказав капітан Білл, важко зітхнувши.

— Дороті, передай, будь ласка, Озмі, — попросила Грот, — що ми попали в біду, намагаючись роздобути їй гарненький подарунок на іменини. Вона нас простить. Чарівна Квітка дуже гарна й приваблива, але вона тільки приманка на цьому страшному острові, який всіх ловить і поглинає. Ви вже без нас відсвяткуєте цей день народження, але я сподіваюсь, Дороті, що ніхто з вас не забуде у Смарагдовому Місті мене і нашого дорогого старенького капітана Білла.

Розділ дев'ятнадцятий

Дороті й дві мухи-зеленухи

Дороті була глибоко засмучена і ледве стримувала сльози на очах.

— І це все, що ви можете зробити, друже? — за аитала вона маленького чоловічка.

— Це все, що я поки що міг придумати, — з гіркотою в голосі відповів Мудрець. — Але я думатиму, думатиму доти, поки не придумаю чогось путнього.

На деякий час усі замовкли, — Дороті й Мудрець глибоко замислились, сидячи на плоту, а Трот і капітан Білл глибоко замислились, сидячи на поганках і з кожною хвилиною все зменшуючись.

Раптом Дороті сказала:

— Друже Мудрець, я щось надумала!

— А що ж ти надумала? — запитав Мудрець, і з цікавістю поглянув на маленьку дівчинку.

— Можете ви пригадати оте чарівне слово, що птеревтілює людей? — запитала вона.

— Звичайно, — відповів Мудрець.

— Тоді оберніть Трот і капітана Білла на птахів, або на мух, і нехай вони перелетять на той берег. А там уже ви повернете їм звичайний людський вигляд.