Читать «Люба Елен із Бріджсвіла» онлайн - страница 5

Елен також цілий ранок готувалася до зустрічі. Після раннього підйому і прибирання у своїй кімнаті вона спустилася на кухню, де чаклувала над плитою бабуся Тора. Гледіс лежала у своєму кутку і вилизувала передню лапу.

Родина швидко поснідала і взялася за свої звичайні справи, оскільки приїзд містера Порксайда очікувався у другій половині дня.

Та не встигла Елен взяти сакалку, матуся Велла розкласти фарби, а містер Мітсвуд закурити незмінну сигару, як стрімкі події змішали плани родини і закрутили всіх у бурхливій коловерті.

Спершу почулися незрозумілі гудки, а потім дивний звук з посвистуванням і лясканням. Гледіс загавкала і стрімголов кинулася до хвіртки, яка вела на дорогу. Всі побігли за собакою. Містер Мітсвуд першим побачив дещо й застиг біля хвіртки, як укопаний.

По дорозі їхав автомобіль. Та ще який! Яскраво-червоного кольору, з відкидним верхом, брунатними шкіряними сидіннями, лискучими нікельованими бамперами і величезним кермом.

Машиною кермував невеликий на зріст чоловік з чорними виразними очима, сивою стриженою головою і густими кошлатими бровами. Коли він посміхався, видно було білі міцні зуби. Одягнений незнайомець був невигадливо: клітчаста сорочка, замшева жилетка з великою кількістю бахроми та бувалі у бувальцях брюки, що прикривали поношені черевики.

Поруч з ним сидів щасливий містер Порксайд. Волосся і борода його розкуйовдилися, комір сорочки розстібнувся, а краватка збилася набік.

Місіс Мітсвуд так вразив вигляд зятя, що вона в першу хвилину навіть не звернула уваги на незнайомця і його машину.

А зустріч ішла своїм звичаєм. Елен верещала. Гледіс голосно гавкала. Велла посміхалася, містер Мітсвуд потирав підборіддя, а обличчя місіс Мітсвуд віддзеркалювало неспокій.

Глава 3. Незнайомець

Містер Симон Порксайд першим вийшов з машини і відразу ж підхопив на руки Елен, яка від радості теліпала ногами і руками. Потім поторсав Гледіс, обняв Веллу, міцно потиснув руку містеру Мітсвуду та здалеку вклонився місіс Мітсвуд.

— Дозвольте вам відрекомендувати… — сказав він, повернувшись до незнайомця. — Мсьє Жіль, директор цирку шапіто, який я мав честь відвідати сьогодні у місті.

— Дуже приємно! — почтиво промовила місіс Мітсвуд.

— Дуже люб’язно з вашого боку, що ви нас відвідали! — сказав містер Мітсвуд.

— Привіт! — прокричала Елен під гавкання Гледіс.

— А що це за машина? — нарешті запитала місіс Мітсвуд. — Це ваша, мсьє Жіль?

— Е-е-е, — замукав мсьє Жіль. — Як вам сказати?… Вчора була моя, а сьогодні вже його.

Тут він тикнув пальцем у містера Порксайда, який при цьому заблимав очима, неначе сам не вірив почутому.

— Симоне, ти купив цю машину? — здивовано запитала Велла. — А наша літня мандрівка в Париж?

— Не хвилюйся, дорога, — відповів занадто спокійно містер Порксайд. — Машина коштує не так вже й багато, зате подивись, яка це красунечка.

І, набравшись хоробрості, він продовжував:

— До того ж, я збираюся поїхати з цирком в турне по країні — як працівник цього цирку.