Читать «Люба Елен із Бріджсвіла» онлайн - страница 33

— А мені подобається все-все-все! — знову додала Елен.

— І мені все-все-все! — хитро посміхаючись, відповіла Джейн.

— Ви так будете сперечатися безкінечно, — перебила їх мама Велла, яка на хвилинку заглянула до них з кухні. — Ми з кузиною Памеллою також сварилися через них. Однак, чесно кажучи, хоча ці фігурки і красиві, вони не варті того, щоб сваритися між собою.

І вона, посміхнувшись обом дівчаткам, пішла. Елен і Джейн, нахиливши голови, розійшлися по різних кутках кімнати, і декілька хвилин у ній стояла незвична тиша. Нарешті Елен не витримала:

— Джейн, давай миритися, — сказала вона, підійшовши до кузини, і простягнула їй зігнутий мізинчик.

— Давай, — приязно відповіла Джейн.

Помотавши зчепленими пальцями і проговоривши «мирилку», дівчатка кинулися на кухню, дізнатися у місіс Мітсвуд, чим можна ще допомогти. Виявилося, що допомагати більше непотрібно, і їм надається час для невеликого відпочинку. Вони піднялися по східцях у свою кімнату і вже в сутінках, не запалюючи світла, сіли мріяти про подарунки, які їм повинен принести сьогодні вночі Санта-Клаус.

Раптом Елен насторожено прислухалася, потім зіскочила з дивана і кинулася до зачиненого вікна. Відсунувши штори, вона почала уважно вдивлятися в темний сад.

— Що там? — з острахом спитала Джейн.

— Знаєш, мені почулися голоси, — відповіла Елен. — Для гостей ще зарано. А тепер мені здається, що отам, під деревом, хтось стоїть. Подивись!

— Мені страшно! — захникала було Джейн, однак Елен її заспокоїла:

— Тут немає нічого страшного. Просто хтось вирішив пожартувати… Я, про всяк випадок, скажу дідусеві, а ти увімкни світло і не бійся.

— Та ні, — відповіла Джейн. — Я тільки з тобою.

І вони стали швидко спускатися східцями, щоби розповісти про все містеру Мітсвуду. Дорослі довго вдивлялися в темні вікна, однак, нічого там не побачивши, посміялися над вигадницею Елен і боягузкою Джейн.

— Ти вигадуєш, як завжди, — сказала місіс Мітсвуд.

— Фантазерка, — додала мама Вела, викладаючи на велике блюдо крихітні сандвічі, прикрашені гірками паштету, шматочками курки, огірком, зеленню і листками салату.

Однак у цей момент постукали у двері, і Гледіс, яка до цього спокійно лежала на своєму місці при виході з кухні, де об неї всі спотикалися, раптом загарчала, потім загавкала, а потім, коли її гавкання перейшло у радісне скавучання, кинулася на вхідні двері. Всі, очікуючи різдвяного дива, стовпилися в холі, а містер Мітсвуд пішов, аби впустити ранніх гостей. Повернувши ручку замка, він відкрив двері і, засміявшись, відступив до решти присутніх, притримуючи розбурхану Гледіс за ошийник.

У двері входили два Санта-Клауси: один був високий, другий — значно нижчий, однак червоні шуби, шапки, біле волосся і бороди у них були абсолютно однакові. Тільки у маленького очі були з хитринкою, а у високого — смішні і добрі. Всі притихли, а у Елен і Джейн перехопило подих від захвату і хвилювання.

— Кхе-кхе, — відкашлявся маленький Санта-Клаус. — У цьому домі всі готові до зустрічі Різдва? Нам доручено перевірити, чи не балувалися дві маленькі дівчинки в останні декілька місяців? Чи слухалися вони дорослих і добре вчилися?