Читать «Ліричні пісні Давнього Єгипту» онлайн - страница 2

Далі напис розбито.

11

Спів, що вибито в храмі нагробнім покійного царя Антефа, що стоїть там перед співцем з арфою [Сей спів (під таким заголовком) знайдено переписаним у кінці одного збірника ліричних пісень про кохання, що тут перекладені].

Єсть же то Доброго Владаря наказ, хороша встанова,щоб наше людськеє тіло зникало із часом минущим,іншії ж речі величні тривали від літ предковічних.Навіть боги, що колись панували, спочили в гробницях.Люди, в шанобу заквітчані, розумом сяючі, й тіїв гробах поховані. Той, хто творив собі храми, —де він тепер? Де поділись його всі діла?Чув я слова Імготепа, слова Гордудуфа,тож-бо за тії слова прославляють їх так по всім світі, —де ж тепер місто царів тих і що їм тепера належить?Мури їх знищено, міст їх немов не бувало ніколи.І вістовець не приходить од їх, щоб за їх розказатита призвести наше серце податись у тії місця,звідки вони одійшли на той світ…                                                                   Заспокой своє серце,щоб не вражалось воно, не журилось думками такими,слухай бажання його, поки ти ще живеш на сім світі!Пахощі лий на волосся твоє, із найтоншого льонухай тобі буде одежа, покроплена сутимсоком чудовим, пахучим з усякого божого зілля.Більше утіх заживай, аніж досі, нехай твоє серцебуде невтомним. Йому потурай і тому, що хороше.Справи свої на землі так рихтуй, як наказує серце,поки надійде до тебе той день, повний смертної муки,день, коли бог нерухомого серця не вчує благання.Слізьми життя не вернути людині, що зложена в гробі.Отже, святкуй собі радісний день, не бажай відпочинку.Бачиш, не дано людині забрати з собою маєтків,бачиш, ніхто ж, одійшовши туди, ще назад не вертався.

12

Щиро народними проф. Відеман уважає отсі дві невеличкі пісеньки, написані над барельєфами. Одна написана над пастухом, що жене отару по залитих Нілом луках, а друга над волами, що гарманують (молотять). Наводжу їх тут у примітці, бо вони не належать до загального характеру тих, що уміщені в тексті.

А. Пісня пастуха до отари

Ваш пастух живе з бідою,день у день бреде водою;він з рибою вітається,з німиною змовляється.

Б. Пісня до волів

Молотіть собі, молотіть собі,гей, ви, волики, молотіть собі!Дбайте соломи собі на обрік,а господарю пшениці на рік.Не приставайте, не спочивайте,бо не гаряче, сонце не пече.

1.01.1910

«Був собі в соляній оазі соляр…»

З книги «Народні казки давнього Єгипту»

Був собі в соляній оазі соляр. Мав він жінку, мав троє дітей; мав ослів і навантажував тих ослів товаром з оази та їздив продавати його до міста Хінінсутон. А продавши свій товар, він накуповував усякого доброго товару в Хінінсутоні, навантажував знов своїх ослів, вертався додому і проводив щасливий день з жінкою і дітьми. А потому знов збирав добрий товар з соляної оази, навантажував ослів і їхав в Хінінсутон. От що він робив.