Читать «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)» онлайн - страница 38

Краєва Шкільна Рада очевидно комісій не знесла а тільки розпорядком з 7. вересня 1919 ч. 253 пр допустила відклик від рішення комісії до Краєвої Шкільної Ради. Ся Формальна уступка не богато змінила в положенню українських учителів. Доси комісія без відклику викидала їх зі служби, а від тепер їх відклики спокійно лежать в бюрах, доки польським властям ва-хочеться, а вони остають тимчасом без служби, засуджені на голодову смерть.

Очеьидно, таким полагодженням їх домагань годі було Українцям вдоволитися. Ще таки в вересни 1919 вибралася знов депутація до Краєвої Шкільної Ради.

І 8нов польська окупаційна власть про людське око ніби 8мякшила свій режім. Варшавське міністерство віроісповідань і просвіти розпорядком з 4. жовтня 1919

ч. 18.403 знесло домагання обіту польській державі і відкликання присяги вложеної українській державі, вважаючи вистарчаючим зложення службового приречення.

Одначе комісії далі поступали так, як коли-б сього мшстеріяльного розпорядку не було. Так в Снятині

20. жовтня 1919 зголосилося 57 українських учителів 8Л0Жити службове приречення. Одначе староста зажадав від них відкликання присяги українській державі і зложення обіту польській державі. Коли-ж вони, покликуючи-ся на згаданий міністеріяльний розпорядок, відмовилися, староста за кару причислив їх до ґрупи В, себто до тих, які не можуть бути приняіі до служби.

Се-один з богатьох примірів.

Тепер киньмо оком на долю українського учительства. З мущин богато пішло до української армії, так що в учительській службі остали переважно учительки.

Колиж польські війська заняли Східну Галичину, часть українських учителів відійшла з українською армією на Придніпрянську Україну, часть була в воєннім полоні, часть (учителів і учительок) польські власти інтернували. Осталася невеличка часть на волі, яку комісії Краевої Шкільної Ради переважно зачисляли до ґрупи В., себто до тих, які не можуть бути приняті до служби.

Меморіяли й депутації українських орґанізацій нічого не помагали. Польські власти обіцювали розглянути справу, тай на обітниці кінчилося, Найліпший докав, що депутації й доси ходять до польських властий, бо положення українського учительства й української школи не змінилося.

Про дві депутації в вересні 1919 ми вже згадували. В жовтні 1919 знов була депутація. — 20. падолиста 1919 вручено президентови Краевої Шкільної Ради меморіял. — 21. лютого 1920 вручено ме-моріял делеґатови польського міністерства віроіспові-дань і просвіти п. Собінському. — 4. м а р т а 1920 подано знов реферат з представленням Фактів надужить. —

18. марта 1920 подано виказ нових надужить. — 27. марта 1920 предложено знов меморіял. — 2. цвітня 1920 явилася в делеґата Собінського депутація зїзду делеґатів окружних відділів українського учительського товариства „Взаїмна поміч“. Ся депутація між ин. ствердила, що в тім часі ще коло 300 учителів і 10 інспекторів, яким не можна закинути ніякої вини, знаходиться без служби. —

8. липня 1920 внесено знов меморіял. — ЗО. липня