Читать «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)» онлайн - страница 33

Правительство Західно-Української Народної Республики в цілім ряді офіціальних заяв і документів виказало, що всі польські твердження про жорстоке по-ведення українських властин з польським населенням е неправдиві. Такі твердження польської сторони призначені з одного боку для заграниці, з другого-ж на те, щоб підбурити Поляків до жорстокостий супроти українського населення й оправдати ті жорстоквоти.

З сього становища треба оцінювати й виспіє подані наради й ухвали Краевої Шкільної Ради. Говорення про „українські злочини“ і ,,українських злочинців“ е з одного боку брехнею, з другогож боку покришкою, щоб оправдати окупаційний режім Польщі супроти цілого українського населення і зокрема супроти українського учительства, режім, який е одним страшним злочином.

Фактом е, що весь український нарід під проводом свого правительства виступив в обороні Східної Галичини перед польською інвазією. І Фактом б, що польські власти власне сю оборонну акцію українського народу проти польського наїзду вважають злочином і карають песь український нарід за сей злочин винищуванням, якого тільки блідий образ можуть дати наші описи.

Тепер погляньмо, які кари наложила Краєва Шкільна Рада на українське учительство. Про се говорить розпорядок Краєвої Шкільної Ради з 31. мая 1919 ч 143 (пр. „Дзеннік Ужендови*^{2 ч. 5 в 1919, стор. 67 — 72). Ось постанови сього ровпорядку:}

„І. Директорів і учителів шкіл усіх катеґорій як також окружних шкільних інспекторів на визволених ‘В дійсности на завойованих!) східних областях треба зачислити до отсих т*руп:

А. Таких, що відновилися від обігу вірностн українським властям і тому ве побирали платні або зачетів з українських жерел і способом виразним або здогадним не вступили до служби до тих властий, правительство Польської Республикн ь готове нри-няти в службові відносини, які вязали їх до 1. падолиста 1918 з б\вшон> австрійською монархією зглядно з бувшою Галичиною і виплачувати їм повні побори від тоді на основі давнійшмх і тепер в польгкій державі обовязуючих приписів, коли зложать на основі власного вибору обіт або приречення перед найблнв-шии начальником або перед одним з комісарів Краєвої Шкільної Ради по сій Формі :

а) Службовий обіт:

„Обітую польській держані вірність і послах і прирікаю, що з цілою точністю й совісністю буду берегти обовязуючі закони і зарядження, що буду сповняти обонязки мою уряду безсторонно і безкорисно і буду уникати всего, що могло би принести шкоду польській державі і приниження станови, до якого належу. — Так обіт>ю.^и